Найбільш відповідним темі розмови про сучасний щоденниковий жанр можна вважати книгу есеїв Сергія Руденка «Бій за Київ». До того, звичайно, доводилося читати чимало таких документів доби, в яких або весь час сиділи у підвалі, або стяли в черзі по хліб, або рахували вибухи за вікном. У Руденка все зроблено трохи інакше. Так, не бракує спогадів про перші дні, коли вже не сиділося в хаті. «Я вийшов на вулицю, - нотує автор. - Почало світати. На дуже низькій висоті пролетів гелікоптер. Утім, цей проліт ми всі сприймали не так, як наступні. Бо згодом я бачив, як за кілька днів після початку великої війни люди буквально присідатимуть до землі, зачувши гул літака чи гелікоптера в небі. І байдуже, то був український чи російський гвинтокрил. Мине кілька годин, і весь Київ паралізує один великий автомобільний корок. У ньому частина втікачів проведе до 20 годин тільки для того, щоб вибратися зі столиці. Якщо можете в уяві намалювати Апокаліпсис, масштабуйте його - і отримаєте картину того, який вигляд мала українська столиця вранці 24 лютого 2022 року».

Утім, автор книги – відомий аналітик, і тому, крім відвертого щоденника, в «Бою за Київ» маємо не лише реалістичні сцени нашого воєнного сьогодення, і зокрема оборона столиці, але й яскраве аналітичне полотно подій, в якому історична ретроспекція межує з політичними прогнозами і професійними коментарями. І шлях до перемоги при цьому складається з історій не лише видатних політиків, але й не менш визначних захисників свободи. Насамперед, звичайно, це легендарні брати Клички, яким довелося ділити політичний ринг з такими знаковими постатями сучасної історії, як Ющенко і Порошенко. Чимало також про інший бік справи (і політичного рингу) – психологію російського диктатора та його ставленика в Україні, тобто про Путіна та Януковича.

Утім, окрім цього, головною дійовою особою кожного з есеїв все ж таки є люди, що потрапили у вир війни. Тож вражають розділи, в яких мова про цивільних героїв, які змушені були стати оборонцями свого дому, своєї Батьківщини. «Тероборона режисера», «Морг, Pink Freud і «Бабель» Євгена Спіріна», «Pink Floyd, Андрій Хливнюк і Червона калина». Загалом книжка, як можемо, переконатися, висвітлює характери захисників Києва – попри, безперечно, характер боїв за українську столицю та професійний аналіз подій, які складаються у поліфонію нашої майбутньої перемоги.

Не дивно, що оповідь побудована як одна велика і вирішальна битва – не лише за Київ, але й за Україну. Таким чином, маємо захопливе журналістське дослідження про події російсько-української війни, а саме - оборону Києва, про що свідчать самі лише назви розділів книжки: «Раунд перший. Удар по країні. Удар по столиці», «Раунд другий. Бій за Гостомельський аеропорт», «Раунд третій. Тероборона режиссера», «Раунд четвертий. Російські диверсанти в Києві», «Раунд п’ятий. Оборона аеропорту «Київ», «Раунд шостий. Під дулом автомата. Блиставиця», «Раунд сьомий. Терор на вулицях Києва».

«Українські воїни в засідках чекали на колону російських танків. На вулиці було прохолодно. Але жодного вогню не запалили, жодного мотора не ввімкнули, узагалі не було жод- ного натяку ворогові.

«Йдуть, - гукнув комбат Дармограй, побачивши рух окупантів на посту оптико-електронного спостереження. - Всім приготуватись! Можлива танкова атака».

Головний дозор росіян, у якому було шість машин, вийшов із Залісся на автодорогу. Українці пропустили ці танки. За ними рухалася колона. Більшість із тих, хто в ній перебував, зокрема й командир 6-го полку полковник Захаров, навіть і не підозрювали, що це для них останній марш.

У раціях українських вояків пролунало: «Вогонь!» Перший удар завдали по головних машинах противника. Одразу влучили у три з них. Далі — удари зі «Стугни». Вогонь охопив хвіст колони. Українці почали розстрілювали окупантів немов у тирі».

Сергій Руденко. Бій за Київ. - Х.: Фабула, 2023