Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
Авторська колонка
Втішання філософією*
У колонках моїх колег знаходжу чимало фактів і міркувань, які доповнюють симптоматику відмови від читання як феномену нашого часу, про що йшлося, зокрема, в тексті під провокативною назвою «Книжковий ринок як він є».
Більшість дискутантів схильні ігнорувати об’єктивний характер явища, який доречно було б назвати «культурним ескапізмом», з огляду на те центральне місце, яке посідає читання в структурі культурного самовідтворення «галактики Гуттенберга».
Більшість списують проблеми книжкового ринку на нашу вітчизняну недолугість (письменників, видавців, власників книгомереж, – кожен обирає своє, але всі хором – дер-жа-ви!). При цьому посилаються на сусідів. З одного боку, на Росію, де на прикінці 90-х книжкова індустрія вийшла в число прибуткових, та, з іншого боку, на Європу, де книжками торгують у престижних торгівельних центрах, на сотнях і тисячах квадратних метрах. Аргумент серйозний і потребує детального розгляду, але тут обмежуся лише двома побіжними міркуваннями.
Російський книжковий бум, на мою думку, був викликаний трьома чинниками: а) не до кінця задоволеним культурним попитом (чи навіть голодом) радянських людей, які нарешті отримали доступ до класики і культурних альтернатив; б) сприятливою кон’юнктурою у вигляді вчасних інвестицій і практично вільного ринку, – до того ж, не лише Росії, а й цілого російськомовного СНД; в) кризовим станом російської самосвідомості, в який країна увійшла в період пізнього Єльцина (як відомо, саме в стані кризи людина особливо активно поглинає плоди чужої мудрості).
Європейське книговидання і книгорозповсюдження, що викликає тиху заздрість в української інтелігенції, є спадком великої культури і не менш блискучої цивілізації, золоті часи якої вдалося спостерігати нашим мігрантам і туристам у пам’ятні 90-ті. Цей спадок складають також архітектурні ансамблі європейських міст, знамениті театри, музеї і галереї. Усе це залюбки відвідують і фотографують туристи з Японії, Китаю, і вже значно менше – з Росії та інших країн СНД (оскільки віддають перевагу більш активним формам відпочинку). Простіше кажучи – усе це видається і спонсорується, але скоріше за звичкою і з почуття самозбереження. Моє побіжне знайомство з життям європейців говорить про те, що Гайдеггер чи Кафка присутні в їх житті такою ж мірою, як фонтани Версалю чи «Соняшники» Ван Гога. Вони є, і цього досить. Виявляти справжній інтерес до цього можуть хіба лише туристи.
Із державного та інших бюджетів виділяються кошти на те, аби утримувати культурний спадок в належному (музейному) стані, а також кошти на те, аби утримувати людей, які присвятили своє життя тому, щоб про цей спадок писати статті і монографії, читати лекції в університетах та обговорювати його на конференціях. Я розумію заздрість наших «працівників культури» щодо цього бюджетного розкошування, але тут вже нічого не вдієш – немає в Україні для цього ні належних коштів, ні традицій, ні відповідного статусу, який треба було заслужити не роками, а сторіччями подвижницької праці.
Але зараз, якщо абстрагуватися від долі конкретних індивідів-членів української спільноти, які, попри все, бажають стипендій, пенсій, великих гонорарів, телеефірів і багатотисячних тиражів, наші шанси зрівнялися. Незалежно від того, хто скільки надбав у власну культурну скарбницю, настала інфляція смислів, яка перетворює на фантики і наші скромні купюри, і їхні грандіозні заощадження.
Програми заохочення до читання прийшли до нас із Європи. Європейські хранителі культури побачили, що їхня паства стрімко розчиняється в тумані клубно-інтернетної доби. Поняття, символи, запитання і відповіді, які несе традиційна культура у вигляді друкованого слова, практично не має відношення до життя тієї європейської молоді, яку я міг спостерігати у центрах Мюнхена, Брюселя, Кракова, Парижа, Берліна. Це життя і його центральні теми мають значно більше схожого з хрещатицькою пивною публікою вихідного дня, ніж думають наші єврооптимісти. Тільки що замість троєщинсько-броварських діаспор, тут перед ведуть курдсько-алжирські, а офісна братія в кафе не зображає з себе поплічників Аль Капоне, а скоріше косить під панків-переростків. Писати для них у Європі ще тільки вчаться, а в нас уже є певні здобутки – і Дереш, і Женя Галяс. А Лесь Подерев’янський – це взагалі авангардне явище, до якого в Європи ще руки не доросли. Щоправда, коли вони доростуть, то ми знову будемо… в ар’єргарді, скажемо тіпа по-культурному.
* Розумникам, які люблять коментувати на сайті: не треба звинувачувати мене в плагіаті назви з Боеція чи ще когось. Це я практикую такі контрабандні методи залучення культурної спадщини до сучасних контекстів.
Додаткові матеріали
- 935 слів про сучасний літературний процес в Україні
- Ідеальна цільова аудиторія
- Секс і ринок
- Право на констатацію факту
- Книжковий ринок як міф
- Книжковий ринок як він є
- Книжковий ринок України. Стратити не можна помилувати!
Коментарі
Останні події
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"