Re: цензії

Не секрет, що нашому розумінню книжкового ринку України бракує даних ґрунтовних маркетингових досліджень. Отож своїми скромними індивідуальними зусиллями спробую цей недолік потроху виправляти.

Заходив днями в книгарню "Наукова думка" на Європейській площі. І зрозумів остаточно – щось із нашим книжковим господарством не так. От закрилася книгарня «Сяйво», як перед тим ще з десяток подібних крамниць на Хрещатику. У центрі лишилися тільки "Знання" і "Наукова думка", не рахуючи бутіки і кіоски в «Глобусі». Отож можу вам офіційно повідомити – вони порожні. У них немає відвідувачів, і ще менше покупців. Це страшна таємниця, але Україна таки справді – «зона культурного лиха» (брати Капранови). І не тільки тому, що не пишуть, не видають і не торгують, але передовсім – тому що не читають і не цікавляться книгою. Ніякою.

Ось це відкриття привело мене до логічного завершення тих сумних констатацій, що ними традиційно наповнюються мої колонки на «Буквоїді». Пам’ятаєте: нема чого читати, не хочеться писати... І ось вона, фінальна крапка. А тут ще й підтвердження, суто для чистоти експерименту. Заходжу на Рейтарську. А тут замість книжкового магазину, який відкрився вже у постпомаранчеві часи, вже запрошує нас магазин зоотоварів. В цьому елітарному старокиївському кварталі є кому цікавитися дієтами для котів і собак, але книжки читати нікому.

Тому я знімаю всі звинувачення з вітчизняної письменницької братії і відчуваю все менше готовності до акцій протесту з приводу рішень Київради, або ж її не менш корумпованих клонів у вигляді райрад. Тому що український народ не хоче читати. Ні Пушкіна, ні Шевченка. Ні Джойса, ні Андруховича. Ні Достоєвського, ні Дюма. Ні Забужко, ні Матіос. Український народ хоче їсти, дивитися телевізор і слухати радіо «Шансон». Можливо, він хотів цього завжди, але тільки зараз йому це дозволили робити вільно.

А хто б йому міг це заборонити? Українська інтелігенція. А де ж вона, і куди ж вона дивиться? Розбіглася в різні боки, а саме: а) маргіналізувалася і втратила будь-який зв’язок з дійсністю, б) подалася в обслугу політики і бізнесу й там злилася нарешті з українським народом в спільних потребах, але розійшлася з ним у можливостях їх задоволення. Частина цієї інтелігенції їздить у депутатських шестисотих лімузинах і має кабінети на Банковій та Грушевського (одну панську приймальню я знаю навіть у Будинку письменників). Інша частина їздить на електричках до своїх шестисоткових «фазенд», а при цьому «дописує» або «дочитує» якийсь загальнонаціональний часопис, що друкується тиражем від 1 до 3 тис. прим.

Свободу не спинити. Хоч як би не прагнула українська інтелігенція затягнути український народ в тенета високої культури і національної свідомості, але не втримавши за гриву, за хвоста вже не впіймаєш. Наш народ тепер має не тільки «талант» і «фабрику», але й Савіка Шустера, Валіда Арфуша, Альошу і безліч серіалів. Я вже не кажу про російське кримінальне і воєнне телевізійне вариво, яке щедрою рукою розливає по всіх наших телеканалах невидима рука... ринку.

І все це закономірно. Все це мало статися як не з нами, так з нашими дітьми. Бо світ змінився, так само, як це траплялося вже не раз в історії цивілізації. Світоглядні рефлексії, суспільні інтереси, культурні проекти – все лишилося в минулому, так само як академічна вченість, художня вартість і бюрократичне сумління. Панує світ шоуменів, піарщиків, політтехнологів, рекламістів, арт-директорів, діджеїв, депутатів, слемерів, камеді-клабників та інших звьозд. Україна в цьому процесі пасе задніх, тому у нас книжка ще асоціюється з традиційною культурою. А в них книжка вже давно інтегрована в культуру нетрадиційну, і тому дає прибуток.

На завершення – про мого друга юності Андрія Кокотюху. Його титанічні зусилля, спрямовані на те, аби прищепити українському інтелігентському середовищу смаки і звички маскультівської індустрії мають в історії вітчизняної культури тільки одну аналогію. По суті, Кокотюха – це другий Іван Франко, який так само безуспішно тягнув до світла прогресу й соціалізму патріархальне галицьке українство. Соціалізм невдовзі в Галичину прийшов. І книжковий ринок в Україну прийде, можливо, з тим же успіхом...

Додаткові матеріали

письменники

Розумний Максим

14.09.2009|08:49|Авторська колонка

Від молодого до прощального вина

08.09.2009|11:27|Re:цензії

Максим Розумний: «На полиці купа книжок, до яких я стою у черзі»

19.06.2009|18:43|Новинки

Максим Розумний. «Багрянолиці»

15.09.2009|10:11|Новинки

Максим Розумний. «Доктрина дії»

01.07.2009|20:13|Події

Максим Розумний: «Я ніколи не писав вірші «для себе»

12.09.2009|15:26|Події

Автограф-сесія Максима Розумного у магазині «Читайка». ФОТО

06.01.2010|07:30|Події

Обличчя літературної України-2009 (ФОТО)

25.12.2009|23:09|Події

У Києві визначали Ґран-прі «Книжки року ’2009». ФОТО

Коментарі

1 2 3 4 5 6 7 8 »

27 квітня 2010, 18:35|Максим:: Гурьєва:
Найближчі 5 років в Україні буде йти тиха (сподіваюся) громадянська війна за ідентичність. Новітні комунікаційні засоби дозволяють вести цю війну в паралельному вимірі - між бойовими загонами інформаційного фронту - коли більшість населення перебувають у стані апатії і відстороненості. Так у феодальні часи селяни терпляче чекали, дружина (військо) якого феодала переможе, щоб платити йому подать. Література теж житиме в двох вимірах - одна в режимі війни за ідентичність, друга в режимі очікування переможця. От в цій другій і буде животіти ринок, побудований на потребах мас розважитися і поживитися. Мене цей сегмент не цікавить. А перша... Побачимо
27 квітня 2010, 12:45|Оля:: А про дітей окрема розмова.
По великому рахунку їм нема що читати.
Тут же як. Одними розмовами нічого не доб'єшся. Якщо дитині не цікаво - вона це читати не буде. А от як зробити, щоб було цікаво???
Що вони зараз люблять:
- серіали - то дайте їм серіал на папері
- комп'ютерні ігри типу "тамагочі" - то дайте їм такі історії, де герої ростуть разом з ними...
Чарівниками їх вже "нагодували", але є багато інших тем, що їх цікавлять: музика, тварини, космос, спорт, відносини...
Підліткам потрібні гучні заходи, цікаві події... Хочете відірвати їх від комп'ютера - влаштовуйте в книгарнях тематичні заходи. Ідіть по школах, розносьте запрошення. але не забувайте - підлітки, це вже майже дорослі люди. Їм клоуни і яскраві кульки не потрібні. Але вони все ж таки ще діти. А це значить їх треба зацікавити.
Так, складна задача. Я розумію. Але щось же треба робити...
27 квітня 2010, 12:09|Оля:: Ось і скажіть, як зробити так, щоб сучасна дитина не втратила цього бажання читати і не перетворилась через декілька років на того апатичного пана, якому цікаві тільки шоу, скандали зірок і т.і..
Серйозною літературою сьогодні цікавляться здебільшого люди вже похилого віку. Вони то як раз знають, хто такий Шендеровський. Але, на жаль, не купують. Бо не можуть. Дорого. І це теж наша дійсність.
27 квітня 2010, 11:51|Оля:: Хочу знову повернутися до дискусії. В дечому згодна з Артемом. Наведу тільки два приклади.
Перший. В мене є донька. 12 років. У дитини є ВЕЛИЧЕЗНЕ бажання читати. Але читати нема чого. Ми були з нею на виставці ось в квітні. Передивились все, що пропонують наші видавці. Вона вибрала декілька книжок, які її зацікавили, але знаєте що сказала? А чому вони такі короткі (приблизно 300 сторінок), це ж мені на 2 вечори...
І другий. Я сама на цій виставці працювала. Видавничий дім "Простір". Є в нас книга Василя Шендеровського "Нехай не гасне світ науки". Це нариси про видатних українських науковців... Підійшов до нас один поважний пан. Взяв книгу в руки... А потім і каже: Шендеровича знаю, а от Шендеровського - ні. То візьміть, почитайте - відповідаю. На що отримую відповідь: А навіщо?
27 квітня 2010, 11:25|К. Ковальська:: "Читать стали МЕНЬШЕ, и наших, и других. Вот это страшно". - Чому це страшно? Коли б народ день і ніч пив, то страшно. Але ж це не так. Хто в Єгипет чи на виставку квітів до Амстердаму подався, хто у вільний час ділиться з друзями враженнями від останнього ефіру Шустера. У когось на думці "Україна має талант". Потрібно уроки перевірити, якісь свої справи у кожного. Серіали. Пізнавальні передачі. Ще служба, бо більшість із нас має роботу, за яку платять гроші. Боротьба за читача має бути запеклою. Поки що сили не рівні. У добі 24 години, і на кожну вільну хвилину стільки конкурентів. Не всі конкуренти тупі та примітивні. Не всі читачі високоінтелектуальні та мають вишуканий смак. Борітеся! Радійте за тих, хто має успіх у читачів і не чіпляйтеся до псевдонімів та накладів.
26 квітня 2010, 21:12|Гурьева:: Все так много говорят о рынке, словно сплошь и рядом не писатели, а маркетологи:). На самом деле рынка УКРАИНСКОЙ книги НЕТ (исключая учебную литературу). Возможно, есть количественное насыщение в определенных жанрах, не более того. Пробел красиво заполняют зарубежные авторы. Здесь еще работать и работать, то бишь писать, причем всем кому не лень! Даже ярко выраженным графоманам и иже с ними... Этому еще можно хоть как-то посодействовать. А вот с читательским спросом, который стремительно катится вниз, что делать? Тенденция не утешительная и устойчивая. Читать стали МЕНЬШЕ, и наших, и других. Вот это страшно. Надеялась, что смогу найти в комментах хоть что-то познавательное и здравомыслящее по поводу сложившейся ситуации. Увы, все ушло в "форму" и "язык" самовыражения. Суть в половине постов нулевая. Сплошные эмоции. Странно, от чего? От незнания или от нечего деланья?
Максим, как вы видите ближайшие 5 лет "жизни" украинской книги при сложившихся обстоятельствах?
26 квітня 2010, 19:18|Максим:: Артем:
1) "90% сучукрлит - непотріб, извините. Я думаю, что в своих рассуждениях Вам стоило бы попробовать оттолкнуться от этой мысли"
Власне, ця думка в статті є головною. Ця література справді не потрібна ринку. Але ринок це не безлика інстанція, ринок це і є читачі.
2)"Надеюсь рано или поздно графоманам и бездарям станет ясно, что нытьё - не метод борьбы,и они встанут за станки"
Згоден: нудити світом - це погано. Не згоден: графоманам і нездарам ніколи нічого не стане ясно. Не згоден: ставати за станки - це не метод боротьби (крім станкових кулеметів, звичайно)
3) "Извините, я молодой, импульсивный, на лит.вечера и "встречи с читателями" не хожу и "проблематики" не слышал"
Я теж на зустрічі давно не ходжу і проблематикою не переймаюся. Але вже, мабуть, не такий молодий та імпульсивний))
26 квітня 2010, 15:50|артем:: "при союзі" "вірші були збиткові, але вони продавалися". При союзе и колбаса по 2,50 была. Вот вы говорите про рынок, рыночно-ориентированные позиции, структуризацию, и тут же приводите в пример союз. Плохо ли, хорошо ли - никто теперь ничего не продаёт себе в убыток. Государственные программы поддержки? Забудьте. Лично я не хочу, чтобы копейка из моих налогов выделена была на проведение "вечора еротичної поезії талантів Тернопільщини" - у меня в подъезде лифт через день работает. Совет молодым поэтам: Хотите писать поэзию? Пишите. Если это никому не интересно - ну извините, печально, что поделать - или пишите что-то другое, или стреляйтесь. Если это интересно только другим поэтам-братьям-по-горю - это печально вдвойне и стреляйтесь тем более. Спасибо капитализму, благодаря которому мы узнали, что такое современная мировая литература. Надеюсь рано или поздно графоманам и бездарям станет ясно, что нытьё - не метод борьбы,и они встанут за станки, вместо того, чтоб хуем рисовать картины
26 квітня 2010, 15:21|кокотюха:: говорячи про свою непопулярність, маю на увазі не популярність своєї ринково орієнтованої позиції. тиражі зростуть на мою радість щойно зі сформуванням, а головне - структуризацією ринку і того, що я пишу, і іншого. наприклад, при союзі в Києві був магазин "Поезія". там книжки стіхов на халяву при вході не роздавали. люди йшли за поезією туди, шанувальнрики бойовиків туди не йшли (тоді бойовіків мало було, як і тепер). отже, вірші були збиткові, але вони продавалися. ринок був.
26 квітня 2010, 14:41|артем:: "а я непопулярний".
А по-моему Вы достаточно читаемый автор. Или какой популярности Вам надо? Как у Пэрис Хилтон? Или как у Брауна? Рынок формируете Вы - молодые (или немолодые) писатели, и если Вы пишете трэш (не лично вы, в общем), то ниша мусором и будет занята. Не стоит отбрасывать правила рыночной экономики - это всё ок, так должно и быть. Извините, я молодой, импульсивный, на лит.вечера и "встречи с читателями" не хожу и "проблематики" не слышал. Был во Львове осенью - просто офигел от пафоса этих "слётов" современных лит икон. Так не должно быть. Проблема не в обществе. Проблема в вас, уважаемые "непопулярные" писатели.