
Re: цензії
- 21.07.2025|Віктор ВербичПарадоксальна незбагненна сутність жіночого світу
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Авторська колонка
Асоціальні мережі, або Комунікабельність навпаки
Знайоме обличчя впливло у вагон метро серед десятка незнайомих.Сусід? Чи в одній групі англійську вивчали? Про всяк випадок не киваю, хоча краще б, звісно, кивнути - так само про всяк випадок. А, он на футболці намальований кавалок лайноподібного чогось - і я згадую, що такою футболкою хвалився жж-юзер, взаємний френд і постійний коментатор моїх постів.
Я й далі не киваю, думаючи в цей час, що з одного боку, я закомплексоване чмо, а з іншого боку, що раптом людина прагне лишатися віртуальною і надалі... Приїжджаю в Пирогово на концерт Перкалаби - туди збиралося прийти купа інтернет-персонажів, про що заздалегідь було повідомлено увесь блогосвіт. В реалі ж я бачу стабільну троєщинську біомасу, рівномірно налляту пивом. А ні, де-не-де проглядають окуляри Андрія Бондаря, підтяжки Роми з Сіновалу, закочені штанці Іллі-журналіста... Всіх цих людей я знаю, читаю, коментую, але - у мережі. В реальному Пирогово щось спиняє мене підійти, розвіртуалитися і обговорити принади й недоліки дійства навколо. Ну бо це ж інтернет -френди, не хочеться руйнувати магії вигаданих образів. Інша справа за кілька годин, вмостившись зручно біля свого лептопа, цілком дотепно обговорити всі чесноти і вади соліста Перкалаби, обстібати чеське пиво і навіть похвалитися одне одному світлинами з концерту. «Чому не підійшла привітатися?» - спитає в мене Бондар. «Та я не хотіла заважати, ти ж не сам був» - зніяковію я. «Тю» - скаже Бондар. «Ага» - відпишу йому.
Втім, з дівчатками в мене простіше. Френдстрічка все частіше асоціюється з цілком живими і взаправдашніми особами: зла і дотепна Rozmaita - це мила і добра Аня, досвідчена і безжурна te34 - це усміхнена і спокійна Таня. Замість аватарок і нікнеймів тепер у гардеробній пам’яті зберігаються реальні обличчя та майже паспортні дані. Не факт, що це круто, але, зрештою, ніхто не наймався старанно підтримувати декорації в моєму вигаданому світі. З іншого боку, шалено приємно, коли до тебе підходять незнайомі зовсім люди, представляються страшенно знайомими ніками і говорять так, ніби ось зранку ми прокинулись під однією ковдрою.
Або ось таке. Творчий вечір Миколи Леоновича в «Барабані». Навколо всі начебто і знайомі, але може і не дуже - в усякому разі «друззя друзєй». Переблимуюсь з симпатичним хлопчиком, згодом розходимося в різних керунках. На ранок «Однокласники» видають його мармизу у віконечку: «Кажись ми вчора бачились». «Ага, точно». «Лате?» «..з карамеллю!». Наразі от з лате розібралися, тепер плануємо дітей.
До всього ще й моя передача на «Європі ФМ». Все частіше в ній з’являються мої інтернет-знайомі, і, зберігаючи сяку-таку конфіденційність для слухачів, все ж матеріалізуються особисто для мене, та так і лишаються справжніми - із запахом рожевого лінору від сорочки, з дурацькою мелодією на мобілці і цілком невигаданими, осмисленими і особливими очима.
Я що хотіла сказати? Якщо раптом стрінете мене на вулиці - привітайтеся, будь-ласка, познайомимося, бо це все ж таки круто - запах рожевого лінору від сорочки...
Коментарі
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року