Крім актуального уточнення вічних питань (хто ми? звідки? куди ми йдемо?), які автор цієї мудрої книжки дещо корегує щодо сучасної людини («Хто вона, чого хоче та куди йде»), нам нагадують, що буває, коли їх ігнорують. 

Стус В. Вибране. Видання-білінгва / Упорядкування та перекл. французькою Жоржа Ніва. – Київ: Дух і Літера, 2022. – 136 с. 

Російська агентура на Закарпатті завжди почувалася себе комфортно. Настільки, що не боялися видавати в Ужгороді напередодні війни книжки з відверто московськими наративами. 

Навічно відлинув в Українське Небо Ігор Калинець — один з найтонших, найвишуканіших, і разом з тим — один з найвідважніших і найнезламніших українських поетів усіх часів; «…чи не останній зі шляхетного родоводу з гербом де на щиті блакиту осінній листок калини». 

Кілька думок після прочитання першого тому «Персональної справи Івана Чендея» 

Споглядаєш за літпроцесом в Україні – не надивуєшся. Перед веде не Київ, а «Станіславський феномен» разом з Лемберґом. Тьху!.. А де ж те місто, що я люблю безтями… Брехня… Не віриться… Тут Панько Куліш з Тарасом Шевченком, і той само Іван Франко вважали його, сей осередок, за дух їхньої праці. Тепер – на, Станисла́вів і Lwów заряджають в українському місті. 

Цього дня перед 17-м лютого сніг поки ще не падав, але тьмяно і може випасти сніг. Френк О ’ Гара 

Хоч убий, ніяк не збагну – селюк, містечковий жлоб, чому я дуже-дуже закоханий у Київ! І треба ж… Пояснити се – й Фройд з Юнґом не осилять. А що вже казати про наших жулинських з гундоровими. Шкода праці! Отоді я шукаю відповіді в пісні, поезії… Зрозуміло, власне вони тішать мою душу. Гріють… Піднімають – тьху! – з колін. 

Ось на тлі розбуялих бур’янів та цегляного муру шестеро сучасників. Як один – Віктор Петров і Микола Зеров (стоять – зліва направо). Освальд Бурґгардт, Павло Филипович, Фелікс Якубовський та Максим Рильський (сидять – зліва направо). Хоч пиши з них груповий портрет. 

Парії, смерть, земля, Гидь наших ворогів У монотонному кольорі нашої ночі. Ми переможемо. Поль Елюар. Цикл «Перемога Ґерніки», вірш ХІV-й (1938)