…Якщо є бажання, завжди можна змінити життя на краще. Адже душевний настрій є дуже важливим у період важких випробувань, особливо під час війни. Віра, надія, любов – не останні слова у цю трагічну пору. 

Вчора розвіялось сном Завтра пливе в міражах Мовчки стоїть за вікном Рідна душа. В.Стус. «Неба і сонця нема...»   Сьогодні Сергій Жадан опублікував у своєму фб черговий вірш, – цього разу без назви, – вірш про зиму, яка минає. Вірш «Минала зима. Вона причинила вікно...» написано... 

Бува, прогулюєшся Києвом, випадково підслухаєш чиюсь розмову, що попервах і не повіриш у те. Чого тільки не вчуєш у базарному місті. Багатому на торгашів і торговок. А що вже казати про спритних перекупників. Намолотять сім мішків гречаної вовни, лиш би продали та урвали нічогенький куш. Знай наших! 

Деякі новини воєнного часу не старіють із тим самим часом, а переходять у розряд чи то апокрифів, а чи вічної слави. Головне, не пропустити той момент, коли ми ще здатні це розрізняти. 

Олександр Хоменко. У домі сухого серця. (Серія «Українська Реконкіста»). – Тернопіль: Джура, 2023. – 80 с. 

Про штани і як зодягалися й тепер убираються українські поети-письменники можна б написати цілий трактат. 

Радіохвилі – це як брижі на ковдрі життя: накрився з головою і не чуєш бурмотіння мовців. Тим паче коли вони повторюють зади політичної грамоти з таким патріотичним захватом, що аж уявні ґранти, як воші з дідівського кожуха, сиплються у молоді вуха… 

Про найновіший віршований цикл Сергія Жадана 

Гм… Київська школа поезії – се вам не Дмитро Павличко з Іваном Драчем. Звісно, КШП – не святі та Божі. Та дещо про суддів і творців нинішнього словоблуддя сплило на думку… 

В контексті нинішніх перевидань радянської клясики, а також тривалого сентименту до пролетарської літератури 1920-30-х років варто також приглянутися до періодичних видань, які обслуговували процес запровадження «ленінізму в мистецтво».