Отже, відповіді на ці запитання(або їхнє ігнорування), як зауважує у своїй збірці «Думки» Євген Кулик – актор, письменник, вояк - визначають долюподальшого розвитку. Залежно від відповідей, вважає він, духовне зростання інодіприпиняється раніше від фізичного. І нараз втрачаєтьсядопитливість, і кудись зникає інтерес до всього довкола,

Більше того, додамо, іноді втрачається інтерес навіть до самого мислення як процесу. Не кажучи вже про те, щоб мислити в процесі. Як це, спитаєте? Дозвольте, я поясню – як автор і письменник, але аж ніяк не вояк, для чого, зрозуміло, потрібні швидші реакції, а не міркування про чиїсь там буденні справи.

Отже, уявіть, що ви вертаєтеся з собакою з прогулянки і міркуєте над тим, що сніданку у вас вже три роки нема (бо ви не снідаєте відколи жінка, біжучи на роботу, відмовилася робити вам вівсянку, сказавши, що сама вона тепер не снідає – ну й ви відтоді перестали, а раніше ж вона робила вам навіть ранковий омлет, а не те, що всі подумали), так от, повертаючись до теми, ви замислюєтеся над тим, а чи любите ви взагалі снідати.

А ще ж потім, після ранкової трапези, якої, ясна річ, не буде, ви мали б так само логічно замислитися (хоча, про все це ви думаєте, ідучи, нагадую, з ранкової прогулянки), чи любите ви, відповідно, свою працю. Бо після сніданку люди зазвичай працюють, чи не так? А нелюди? Скажімо, письменники, а тим паче, поети (не кажучи вже про критиків). І до чого, як гадаєте, ви додумаєтеся? Вертаючись у свій ранок без явного (і наявного) сніданку. Так, правильно. Ви не любите свою працю! (І не тому, що як немає сніданку, то й працювати за його відсутності, відповідно, не треба). Ви взагалі не любите працювати. У вас і роботи, по суті, ніякої немає, а ту, що є – один чи два книжкові огляди – ви б залюбки покинули.

Більше того, міркуєте ви, відчуваючи, як собака тягне поводок у передчутті свого законного сніданку, людина взагалі не повинна працювати. «Від роботи коні дохнуть», «робота не вовк», «ми не раби» – ось які думки ширяють у вашій голові, поки ви бредете слідом за своїм зголоднілим на свіжому ранковому повітрі собакою.

Вас можуть спитати, а хто ж тоді приноситиме плоди своєї праці – чебурек, помідори, баранячу, зрештою, ногу? Звідки, як гадаєте, усе це бере кухарка, яка, власне, й приносить? Не з книжкового ж огляду випорпує? Втім, не забувайте, якщо сніданку нема, то й нічого цього не треба.

Тим не менш, міркуючи про таке, ви нарешті доходите до хати, годуєте собаку, пишете пару книжкових оглядів, закінчуєте нову книжку, диктуєте меню кухарці, даєте завдання садівнику, гримаєте на сусідку, відповідаєте на два листи і три повідомлення, підсмикуєте штани і пов’язуєте серветку. Бо скоро ж обід! А обідати ви, я сподіваюсь, ой як любите, бо процесу мислення – як відсутність сніданку чи наявність роботи – це зовсім не вимагає. При цьому навіть здається, що ви цілком невимогливий у своїй любові до людей, які люблять робити вам вранці омлет. Або хоча б вівсянку. 

Тож автор книжки недаремно нагадує: що б ми не робили, завжди повертаємося до мислення. Мислення супроводжує всі наші ранкові та обідні (а також післяобідні) дії. «Від якості й глибини мислення, дій залежить якість нашого життя та життя нашого оточення, - нагадують нам. - Мислення присутнє в усіх сферах нашого життя. Мислення впливає на пізнання та розвиток».

І далі автор навіть надає нам безплатний, як талон на повидло, рецепт приготування мудрості:

«Мислення — це пізнавальний процес, який формує думки.

Думка — інструмент пізнання.

Дія — це елемент і шлях розвитку (натомість бездіяльність — елемент і шлях деградації).

Мислити — розмірковувати, порівнюючи явища об’єктивної дійсності й роблячи висновки. Думка — 1) акт мислення, частина процесу мислення або його результат, зміст, продукт мислення, ідея; 2) відображення об’єктивної дійсності в поняттях, судженнях, висновках; процес мислення.

Діяльний, практичний розум завжди пов’язує думку з дією, він завжди її критичновипробовує в дії, перевіряючи на істинність, адекватно втілюючи в дію. Так народжується мудрість.

Думка + Дія = Мислення».

Загалом до збірника «Думки» Євгена Кулика увійшли думки - життєві спостереження, осяяння й висновки, розташовані в 165 тематичних розділах – від «Моралі» та «Моральності» до «Честі» й «Шляхетності», не минаючи «Літератури», «Театру», «Танцю» і навіть «Фотографії». Тож на сторінках цієї книжки ви поринете у яскраву та неймовірну подорож світом думок і дій – знов-таки, не лише ранкових чи післяобідніх, але цілком вічних, універсальних. Це взагалі чудова можливість пізнати й розвинути власну мудрість, критичне мислення, розуміння себе та оточення, обмінятися досвідом, створити власні думки, відкрити власний внутрішній світ, відкрити душу й серце новим можливостям і перспективам, бути готовими до нових осяянь та ще більших відкриттів.

Тож читайте, і вам відкриється!

Євген Кулик. Думки. — Гайсин: ТУТ, 2025