Роман про бібліотеку, як джерело знань – саме так можна сприймати нову авторську редакцію 2012 року роману «Ім`я рози» видатного італійського письменника, вченого, філософа Умберто Еко. Книга вийшла у світ у видавництві «Фоліо» у перекладі з італійської Мар`яни Прокопович у серії «Книжки війни». Звісно, цю багатогранну книгу можна читати й на іншому рівні, як захопливий детектив, тому що йдеться про події XIV століття у середньовічній обителі монахів, де за загадкових обставин помирають один за одним декілька ченців. Вчений–францисканець Вільям та його помічник Адсо намагаються з`ясувати, що ж трапилося насправді. 

В процесі розслідування перед персонажами постає більше питань, ніж відповідей, вони розплутують підступні інтриги, змови, забобони, політичні махінації, з якими стикаються монахи у повсякденному житті. Завдяки тому, що нова редакція роману містить авторські нотатки Умберто Еко, його роз`яснення особливостей наративної структури роману, ілюстрації та глосарій, дбайливо укладений перекладачкою, книга стає значно зрозумілішою, ближчою до українського читача.

Варто наголосити, що процес читання не буде легким, оскільки це своєрідна  співтворчість письменника та читача. Умберто Еко постійно спонукає читача до роздумів над філософськими питаннями про пізнання істини, життя і смерті, призначення людини у цьому світі, цінності читання та збереження книг, як джерела знань тих, мислителів, античних філософів, арабських цілителів, чия мудрість та досвід, а іноді, - застереження, промовляють до нас –сучасників із глибини минулих віків.

В тексті роману дуже багато цікавезних посилань на інші книги, які варто відкрити для себе прочитати, осмислити. Наприклад, праці Арістотеля, Вергілія, Данте, Томи Аквінського та інших. Особлива цінність роману «Ім`я рози» в тому, що його сприйняття може змінюватися від одного прочитання до іншого, залежно від підготовленості читача, обізнаності із змістом та формою середньовічних текстів, які письменник цитує або ж побіжно згадує на сторінках своєї книги.

Умберто Еко дуже детально описує особливості Богослужінь, побут монахів, працю ченців у  скрипторії, процес переписування давніх книг, манускриптів, пергаментів і те, з якими труднощами пов`язана ця робота, «як дубіють руки... болить усе тіло, коли тримаєш стилос у руках цілий день...».

Книга читається повільно, але схожа на квест, бо читач разом із Вільямом та його помічником Адсо прагне розгадати таємницю лабіринту–бібліотеки: «...Ти ж пам´ятаєш — таємницю лабіринту нам було легше розгадати ззовні, ніж ізсередини. А тепер, стовбичачи тут перед нашими викривленими відображеннями, цієї проблеми ми не вирішимо. Зрештою, і каганець вже догорає. Ходімо, нам треба ще дещо уточнити, щоб удосконалити мапу".  Схожий художній прийом застосовує у своїх романах Ден Браун, коли перед читачем виникає наступна загадка тоді, коли, здається, вже наблизився до розгадки попередньої «головоломки».

Книга «Ім´я рози» - про захоплення від читання, зберігання книг, про особливості укладення та систематизацію великої бібліотеки, що містить десятки тисяч томів рідкісних видань. Письменник утверджує читача в думці, що книга, яка просто припадає пилом  на полиці та її ніхто не читає, «то мертва книга», бо саме книга це – універсальний спосіб передачі знань людства від одного покоління до іншого. А слова Умберто Еко про те, що занепад духовних цінностей, моральних чеснот та принципів може призвести до «приходу антихриста», що несе із собою руйнування і смерть можна сприймати, як передбачення. На жаль це передбачення                                          вже стало дійсністю в Україні, де щодня гинуть дорослі та діти від ракет та авіабомб російського агресора у кривавій війні, яка все ще триває. Однак, саме читання та видання книг рідною українською мовою дає надію на майбутнє серед болю, втрат та темряви війни.