За кілька місяців Стефаникові буде 150. Святкувати письменницькі ювілеї найкраще виданням та читанням їхніх творів, тому поява нового видання текстів Василя Стефаника – важлива подія.  Це зібрання творів у трьох томах та чотирьох книгах, підготовлене науковцями Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Це повне видання спадщини письменника, упорядники якого, як зазначено у передмові, «намагалися уникнути помилок попередників-видавців і всіляко прагнули наблизити запропоновані художньо-публіцистичні та епістолярні твори до їх першооснови (хоча і не завжди це вдавалося певною мірою) – поповнювали купюровані колись окремі місця з новел та листів, публіцистичних виступів та заяв, максимально зберегли їх мовну специфіку». 

У першій книзі першого тому (редактор та упорядник Роман Піхманець) представлені твори новеліста: автобіографії та автобіографічні тексти, поезії в прозі та новели, інші редакції та варіанти відомих творів, незакінчені тексти автора. Також у цій книзі вміщено публіцистичні та літературно-критичні статті, промови Василя Стефаника, біографія, написана його сином, спогади Михайла Рудницького, примітки та пояснення слів. Таким чином, перша книга презентує нам художнє та публіцистичне слово Стефаника. Завершується вона дослідженням одного з упорядників видання, Романа Піхманця, під назвою «Метафізика крові», в якому небайдужий читач знайде цікаві біографічні деталі, несподівані, і від того особливо цінні, інтерпретації текстів Василя Стефаника, делікатні спростування хибних уявлень про світ прози письменника. 

У другій книзі першого тому (редактор та упорядник Євген Баран) зібрано всі надруковані, а також додано окремі ненадруковані листи. Усього – 456, від 1888 по 1936 рік, з додатками та примітками. Листування у художній біографії Василя Стефаника є не менш важливим за його новели, він і сам якось сказав: «Моя література в моїх листах». Завершується книга роздумами Євгена Барана над дослідженнями епістолярної спадщини письменника. Літературний критик зазначає, що у видання ввійшли не всі листи, що можливо, згодом знайдуться ті, які перебувають в архівах колекціонерів. «Проте основний корпус листів Василя Стефаника тут відтворений. І ми можемо цілком пізнавати постать письменника через його листи і вивчати творчу лабораторію українського новеліста».   

Другий том, редактором та упорядником якого є Степан Хороб, містить твори Василя Стефаника іноземними мовами. Новели звучать польською, болгарською, чеською, російською, словацькою, хорватською, англійською, німецькою, французькою, португальською, іспанською та китайською мовами. Завершується том розвідкою Степана Хороба «Василь Стефаник у транслятологічних вимірах», де автор розмірковує не лише про переклади новел Стефаника, а й переклади, здійснені самим новелістом. Це і переклад «Осінньої пісні» Верлена, і «Загублений батько» Гарборга (переклад цієї повісті норвезького письменника Стефаник здійснив за польським варіантом), і монолог штукаря з четвертої частини твору Ніцше «Так казав Заратустра», який раніше не згодувався радянським офіційним літературознавством. Як зазначає дослідник, «донедавна, по суті у всіх виданнях Стефаникових поезій у прозі, такий його переклад монологу штукаря під назвою «Чарівник» подавався як його власний. Тим часом достатньо порівняти кілька рядків «Чарівника» і кілька рядків оригіналу (перекладеного) четвертої частини повісті «Так казав Заратустра» Фрідріха Ніцше, аби переконатися, що то не одна з поезій у прозі українського письменника, а його переклад з твору німецького автора». 

Третій том – це репринт прижиттєвих видань Василя Стефаника (упорядкування Романа Піхманця та Іванни Юрчук): «Синя книжечка» (Чернівці, 1899), «Камінний хрест» (Львів, 1900), «Дорога» (Львів, 1901), «Моє слово» (Львів, 1905), «Земля» (Львів, 1926), «Твори» (Львів, 1933) з передмовами С. Смаль-Стоцького та Д. Лукіяновича.  

На сьогодні це найповніше зібрання творів Стефаника, що стосується таких аспектів: Стефаникове художнє та публіцистичне слово, Стефаник у листах, Стефаник іншими мовами, Стефаник у рецепції своїх сучасників та наших. Це видання адресоване не лише філологам, а й широкому колу читачів. Увесь Стефаник під однією обкладинкою з коментарями, поясненнями та літературознавчими дослідженнями редакторів, Стефаник у своїй епосі та 150 років по тому. Стефаник, який говорив по себе: «Я не професійний письменник, ви самі добре знаєте… Я не пишу, а капаю. Яка в мене «літературна діяльність»? Лікар за один місяць більше напише на своїх рецептах, ніж я за цілий рік!» Стефаник, який відчував відповідальність за кожне своє слово…