
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Re:цензії
У пластиліновому вакуумі
Ірина Баковецька-Рачковська. Пластилін. Видавництво "Моноліт-Bizz", 2018, - 256 с.
Мені шалено імпонують самобутні поезії Ірини Баковецької, а особливо бомбезна манера їх виконання – це направду новаторство, до того ж, сміливе. Тому цікаво було ознайомитися і з прозовим дебютом авторки.
Дуже швидко, легко і залюбки прочитався мені "Пластилін". Легкий іронічний, місцями брутальний стиль, витримана інтрига, як і пасує детективу. Й головний герой відповідний: "Кекс був скептиком, циніком – словом, таким типом, якого можна візуалізувати кривою посмішкою." (цитата)
До того ж, люблю психологічну прозу, "без прикрас". У романі виразно зображені нутрощі реальності, іншого, паралельного (чи то пак пластилінового, як називає його авторка) світу-вакууму, якого не помічаєш, коли одягаєш рожеві окуляри, але який миттю зринає, лиш тільки їх знімеш і подивишся реальності у лице. Він існує, як би ми не намагалися прикрасити його чи не помічати. Більше того: ми у ньому перебуваємо. А вже як із ним справляємося – у кожного власний спосіб... Далі – цитата:
"Заґратоване вікно, яке зсередини було цілковито заліплене пухкою сажею, відбивало його образ – сучасного соціального індивідуума з урбан-стрижкою унісекс, "сірого" від "пластиліну" генія боротьби з реальністю, яка плющить Кекса й таких, як він, щодня з дедалі сильнішим натиском, – загальна симптоматика динамічної амплітуди періодичних стресів і депресій, синкретизована з гормонами радості, штучно викликаними амбіціями та емоціями, робила середовище існування суспільства пластиліновим вакуумом, наповненим людською масою. Там, у коридорі, за металевою решіткою, була теж пластилінова реальність, від якої залишилися смоли, дим, обгорілі рештки боротьби за місце під сонцем."
Ще цитата:
"Людина сама вибирає мету перебування в пластиліновій масі, у загальнолюдському бовтанні, від якого вона стомлюється морально, фізично й підсвідомо. Вона не може сприйняти свободу, бо свобода забирає час, свобода розсіює, зіштовхує й дає шанс змінити напрям дій. Стимулювати може тільки незручність, а дискомфорт прискорює рух до мети. Таке садо стимулює людство, у якого час впливає на вибір, а не навпаки!"
Так само зображені "нутрощі" людські. Роман бо заявлено, як твір "з елементами психологізму". Приміром, зацитую:
"Це все соціальний перфоманс. Епоха "все життя – це гра" давно минула, адже у грі потрібно застосовувати майстерність, а в перфомансі ти висловлюєш свій спосіб і форму пошуку себе в явищі, ситуації, а ще – свою неадекватність у існуванні, бо саме у власному існуванні ти не знаєш, як поводитися."
Зізнаюсь, відгуки на "Пластилін", котрі мені траплялись і в яких дописувачі "намагались не спойлерити".., насправді виявились спойлерами! Бо лиш тільки я почала читати, я втямила, що й до чого. Ну, майже. Тому нічого не буду писати про фінал і про сюжет. Ніколи не розуміла відгуків на книжки, в яких 90% – це опис сюжету. Скажу лише, що після прочитання "Пластиліну" мені "озвався" в пам´яті один із романів Чака Поланіка (так, то теж майже спойлер, але що, іншим можна, а мені ні?)))
Для мене важливі враження і післясмак. А тут вони гарні (незважаючи на гострі теми, які зачепила авторка у романі). Тож чекатиму наступних прозових творів Ірини Баковецької, а вони, як я зрозуміла, "у процесі".
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва