Книжка – це як ложка, молоток,

колесо чи ножиці. Один раз винайшли –

і покращити вже неможливо.

Умберто Еко

В час радіо, телебачення, комп’ютерних технологій та швидкісного інтернету звичайній книжці пророкується незавидне майбутнє, адже багато наших сучасників воліє читати тексти з моніторів різноманітних ґаджетів, а друкована книга часто сприймається як пережиток минулого.

Саме про історію та перспективи паперової книжки французький журналіст Жан-Філіп де Тоннак запросив порозмовляти відомого італійського вченого-філософа, медієвіста, семіотика, письменника і літературного критика Умберто Еко та менш знаного в наших краях, французького сценариста, актора, режисера та письменника Жан-Клода Кар’єра. Що спільного в цих двох визначних європейців? Непересічний інтелект, любов до книжок та вміння тривалий час підтримувати змістовну бесіду. Крім того, вони завзяті колекціонери, що володіють об’ємними бібліотеками: за зізнанням Еко в його власності п’ятдесят тисяч книжок, тисяча двісті з яких рідкісні; в Кар’єра ж близько сорока тисяч, дві тисячі з яких – старовинні.

У неспішній бесіді ерудити-бібліофіли розмовляють про книжку, як феномен у культурі людини. Вони торкаються історії, говорять про інкунабули та власні колекції, бібліотеки та книговидавництва, вплив на книжки людської пам’яті та культури в цілому, не оминають увагою цензуру в різний історичний час, діляться власними спостереженнями та оповідають легенди. А також роблять спроби спрогнозувати майбутнє паперових видань.

Вони обоє погоджуються, що книжки вміють виживати. Пожежі в стародавніх бібліотеках, вогонь запалений інквізиторами та нацистами, жорстка цензура, людська пам’ять та забуття були спробами, часто вдалими, прорідити кількість відомих текстів та авторів. Але, з іншого боку, розповсюдження книжок, як вартісних так і не дуже, не сповільнюється до сьогодні. Адже вони прості як колесо. Відповідно, за майбутнє книговидавництва переживати особливо не потрібно.

Прогрес теж впливає на друковану книгу. Але, як влучно стверджує Кар’єр «Кінематограф, радіо та й навіть телебачення забрали в книжки тільки те, що вона могла віддати "без втрат для себе"». З іншого боку, сучасні диски та флешки, в порівняні з нею, вміщують незрівнянно більше інформації, але за кілька років постає проблема відтворення даних з застарілих носіїв (як це, наприклад, трапилось з дискетами). Можна погодитися з Еко, що «книжка залишиться носієм для читання, або існуватиме щось схоже на те, чим книжка і не припиняла бути, ще навіть до винайдення друку».

Бесіда, що лягла в основу п’ятнадцяти розділів книжки легка та насичена пізнавальними фактами. На початку видання міститься передмова де Тоннака. Наприкінці – післямова Ірини Славінської, що переклала текст українською мовою. Завдяки їй діалоги інтелектуалів збереглися жвавими, цікавими та пронизаними любов’ю до книг.

Зрештою, «Не сподівайтеся позбутися книжок» це книжка, що виступила на захист паперових книг. Вона, в першу чергу, розрахована на книголюбів, літературознавців і шанувальників публіцистики, та буде цікавою більшості читачів, що люблять гортати книги, вдихати її аромат, робити позначки на полях та ділитися ними з іншими.