
Re: цензії
- 05.04.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ«Ненаситність» Віткація
- 30.03.2025|Ігор ЧорнийЛікарі й шарлатани
- 26.03.2025|Віталій КвіткаПісня завдовжки у чотири сотні сторінок
- 11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. КременчукЖінкам потрібна любов
- 05.03.2025|Тетяна Белімова"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
- 05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськСтефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
- 22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУЗоряний "Торф"
- 18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-ФранківськПро Віткація і не тільки. Слово перекладача
- 15.02.2025|Ігор ПавлюкХудожні листи Євгенії Юрченко з війни у Всесвіт
- 14.02.2025|Ігор ЗіньчукЗагублені в часі
Видавничі новинки
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
Re:цензії
«Кав’ярня на розі» для майже дорослих і зовсім дорослих
Оксана Сайко. «Кав’ярня на розі». – Л.: Видавництво Старого Лева, 2013. – 176 с.
Кожна кав’ярня має свою ауру. В одну ходять просто випити кави (бо кава там на диво смачна, а ще й чомусь не дорога), в іншу йдуть посидіти, бо там затишний інтер’єр, в якому можна перевести подих і сховатися від шаленого ритму життя, ще інші стають улюбленим місцем для зустрічей у веселій компанії. А є кав’ярні, куди наче магнітом тягне одиноких, стурбованих, «загублених»…
Саме в такій кав’ярні на розі тихого провулку працює Лідка – героїня повісті Оксани Сайко «Кав’ярня на розі» («Видавництва Старого Лева», серія «Майже дорослі»). Доки дівчина готується до вступу на економічний факультет, їй доводиться працювати кельнеркою у кав’ярні свого дядька Романа. У вільний час разом зі своєю напарницею Нелькою вона любить спостерігати за постійними відвідувачами: за отцем-богохульником, котрий щоразу з’являється у кав’ярні з новою білявкою, за поетом-невдахою, якому ніяк не вдається видати свою книжку, і він змушений працювати нічним сторожем, за молодицею, що приходить лише аби привернути увагу столяра, котрий живе навпроти і щовечора теж сидить у кав’ярні за кухлем пива, за добродієм з житлової контори, котрий через негаразди у родині до кав’ярні йде не так поїсти, як зігнати на когось свою злість. Найчастіше дістається саме Лідці. Але вона вже змирилася. Як змирилася і з тим, що мусить ходити до репетиторів, вчити таку немилу її серцю математику й готуватися здобути фах, до якого не має ні бажання, ні здібностей. А все лише через те, що економіка була нездійсненою мрією її батька. І як більшість батьків, тепер він мріє, щоб саме улюблена донька звершила в житті те, що не вдалося колись йому.
Так би й сталося, зрештою, якби одного дощового дня не зайшов у кав’ярню дивний незнайомець… Саме на цьому й закінчується спокійне життя Лідки, і починається напівдетективна історія, в якій переплетуться долі як самої Лідки, так і відвідувачів кав’ярні. І якимось дивним чином скерує долі цих дорослих, «битих життям» людей проста, в чомусь наївна і недосвідчена дівчина Лідка, яку, здавалося б, саму ще треба за руку вводити у доросле життя.
Книга читається на одному подиху, але після прочитання складається враження якоїсь незавершеності, недосказаності. І в цьому є свій сенс, адже, образно кажучи, хорошою стравою треба не об’їстися «від пуза», а посмакувати і залишитися трохи голодним, щоб хотілося колись скуштувати її знову.
В анотації вказано, що «Кав’ярня на розі» Оксани Сайко, яку видало «Видавництво Старого Лева» – твір для старшокласників, але впевнений, що насамперед книгу варто почитати їхнім батькам, адже головні її меседжі адресовані саме нам, дорослим:
- ми народжуємо дітей для того, щоб вони прожили своє власне унікальне життя, а не продовжували наше, виправляючи наші помилки чи здійснюючи те, чого не встигли здійснити ми;
- деколи наші ще неповнолітні діти виявляють значно більше розуміння життя і здатні приймати значно мудріші рішення, ніж ми. Здавалось би - парадокс, бо життєва мудрість приходить з життєвим досвідом, якого в підлітків ще немає. Та все ж…
Коментарі
Останні події
- 05.04.2025|10:06Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
- 05.04.2025|10:01Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
- 05.04.2025|09:56Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію
- 30.03.2025|10:014 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
- 30.03.2025|09:50У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
- 20.03.2025|10:47В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
- 20.03.2025|10:25Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
- 20.03.2025|10:21100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
- 20.03.2025|10:19Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
- 20.03.2025|10:06«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»