Ніла Зборовська була напрочуд колоритною постаттю нашого сучасного літературознавства, загалом нашого літературного дискурсу. Невблаганна доля відміряла їй надто короткий життєвий шлях. Те, що її немає вже з нами, це – фатум, який не визнає умовного способу: мовляв, якби вона жила далі, то зробила б ще багато чого доброго. Вона й так багато зробила й залишилася в історії української культури на вічно.

Спершу згадаймо принаймні основні її праці, що вийшли окремими виданнями: «“Танцююча зірка” Тодося Осьмачки» (1996), «Феміністичні роздуми: На карнавалі мертвих поцілунків» (1999), «Пришестя вічності» (2000), «Моя Леся Українка: Есей» (2002), «Психоаналіз і літературознавство: Посібник» (2003), «Українська Реконкіста: Анти-роман» (2003), «Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури» (2006). Якщо взяти до уваги тільки цей названий книжковий доробок – сім книжок за одне десятиліття – то й він сам по собі вражає. І всі ці книжки якісні, цікаві, фахові. Кожна з них оригінальна по-своєму, кожна містить частку душі незрівнянної Ніли. Коли ж доплюсуємо інші її «некнижкові» публікації, то вийде колосальний корпус літературознавчих праць із вкрапленнями прозових творів.

Ніла Зборовська та Іван Лучук. Одеса, IV конгрес Міжнародної асоціації україністів, серпень 1999.

У Сімферополі вийшов черговий випуск періодичної «Антології авангарду, психоаналізу, психотерапії, психології», присвячений світлій пам’яті Ніли Зборовської. Тут опубліковано і праці самої Ніли Зборовської, і твори, присвячені їй чи нею так чи інак надихнуті. Маємо автореферат докторської дисертації Н. Зборовської «Психоісторія новітньої української літератури: проблеми психосемантики і психопоетики». Це, як і належиться, квінтесенція її докторського дисертаційного дослідження, яке найповніше відображене в монографії «Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури». В дисертації (і відповідно монографії) вперше в нашому літературознавстві оприлюднено теоретичний та практичний проект психоісторії української літератури, розроблений на методологічному синтезі класичного психоаналізу з традиційною герменевтикою, аналітичною психологією, метафізикою, семіологією, психопоетикою, феноменологією, структуралізмом. компаративістикою та ґендерним підходом. Підґрунтям психоісторії є структурно-генетичний аналіз художнього твору, коли й окремо взятий текст, і літературний процес загалом функціонують в єдиній цілісній кодовій структурі, що позначається іменами Батька й Матері. Надруковано й вибрані фрагменти есею (властиво, не лише спроби, а цілого повноцінного й ультраоригінального дослідження) «Моя Леся Українка» та «анти-роману» «Українська Реконкіста».

Із безпосередньо присвячених Нілі Зборовській матеріалів слід відзначити статтю Оксани Сліпушко «Духовний код Ніли Зброровської», вірші Наталії Єржиківської, «сценарій на телебачення» «Ніла Зборовська» Ольги Смольницької (не плутати з укладачкою збірника Оленою Смольницькою). Цей «сценарій» закінчується словами: «Аристократка духу, царівна долі, Ніла Зборовська стоїть на рівні з Лесею Українкою, Ольгою Кобилянською, Лу Саломе, Соломією Павличко. Ми пам’ятаємо Вас, пані Ніло». Звернімо увагу й на інші матеріали, авторство яких належить Ользі Смольницькій.

Маємо працю О. Смольницької «Християнські мотиви у творчості Наталени Королевої: аналітично-психологічний підхід», якою авторка віддає свій борг перед Нілою Зборовською, яка їй давала цінні поради щодо цієї роботи (опублікованої в збірнику вперше). Не обійдемо увагою й вірші О. Смольницької, присвячені Нілі Зборовській, хоча б такі, як «Лілея для Ніли», «Циганська туга», «Два ченці (Ірландський рукопис)», «Стрес», «Криваві метелики», «Відень, або Наскільки можливий український фройдизм?». Із прози Ольги Смольницької тут поміщено своєрідний діалог з «Українською Реконкістою» Ніли Зборовської. До тексту «Житіє сучасника (з ірландського рукопису)» епіграфом слугує цитата з «Української Реконкісти». Далі йдуть тексти «Фламенко (відповідь на «Українську Реконкісту» Ніли Зборовської)» та «Марія Магдалина (продовження «Української Реконкісти» Ніли Зборовської)», останній з яких подає бачення авторкою проблеми зради, розвинене із останнього розділу «анти-роману» Зборовської.

Є в збірнику й інші матеріали, які безпосередньої прив’язки до Ніли Зборовської не мають, лише залучені до системи координат, які тим чи іншим чином відтінюють задану тему.