Re: цензії
- 18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськНотатки мемуарного жанру
- 17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменницяВолодимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
- 14.12.2024|Валентина Семеняк, письменницяКлюч до послань
- 10.12.2024|Ігор ЗіньчукСвобода не має ціни
- 01.12.2024|Ігор ЗіньчукТомас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Видавничі новинки
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Між метафізикою і революцією
Олег Короташ. Поет без імперії: вірші / Передмова Ірини Козлової. – Львів: ПАІС, 2012. – 108 с.
10 років поетичного мовчання, і за останні 2 роки дві незлецькі книги віршів. Таким є ужинок 36-річного Олега Короташа. У другій книзі (власне, третій) маємо 40 нових віршів і десять віршів повторених із попередньої книги «Елегії острова Патмос».
Що змінилося за ці два роки у поетичній манері Олега Короташа? Стало менше метафізики і більше соціальної гостроти. Навіть національного поетичного карбування.
Я не можу пояснити світоглядної еволюції Олега Короташа, оскільки десять років як він обрав для себе статус поета-блукальця. Залишаючись чи не єдиним справжнім мандрівником в українській сучасній поезії. Не беру до уваги досвід Ігоря Павлюка та Романа Скиби. Це дещо інший варіант блукання.
Олег Короташ безперечно є талановитим поетом. Окрім того, він себе вишколив на добротного ремісника. Ремесло і талант вдало поєднані у його поетичному досвіді. Також безперечним є те, що Короташ вдало трансформував поетику Йосипа Бродського і зрілого Бориса Пастернака на український віршовий ґрунт.
Що мені у ньому сприймається зараз найкраще? Його готовність називати речі своїми іменами. Якщо не брати до уваги патріотичної кон´юнктури, яка й сьогодні з´являється в українській літературі, - а ситуація така, що ця патріотична кон´юнктура мовби спеціально плекається спільними проектами ФСБ і СБУ, - то після патріотичних віршів Вольвача, написаних в стилі а´la Тарас Шевченко і Василь Симоненко ("Маргінес"), та ультра-націоналістичних спроб ІБТ ("Ulaskava"), можемо твердити, що в сучасній українській поезії визрів голос, який готовий брати на себе відповідальність за написане слово.
Якщо ж я помиляюся або ж автор свідомо займається патріотичною провокацією, тоді я просто розведу руками. Але не відмовлюся від тієї думки, що подібний настрóй повинен з´являтися у національній поезії час від часу. Це не додає новизни, але завжди допомагає викристалізувати громадянську позицію. Не тільки авторську.
У Короташа дивним чином пов´язані громадянські інтонації, інтимні, християнські. І справа не тільки в добротному відчутті ритму. Просто поет почав мислити універсальними категоріями, опершись на національну традицію.
Короташ не тільки соціальний поет, але й поет сатиричний. Вдало поєднуються у нього викривальні ноти із готовністю до внутрішнього суспільного протесту.
Короташ є поетом алегоричним. Тому його соціальні ноти сприймаються не за декларацію, а за клич. Клич до змін індивідуальних. Що не легко, якщо взагалі можливо у сучасній ситуації. Досвід Сковороди і сьогодні залишається виїмковим.
Не знаю, котрий із віршів Короташа виокремити, як таку собі авторську світоглядну й естетичну квінтенсенцію? "На Аскольдовій"? "Буколіка"? "Пейзаж нізвідки"? "Вігілії"? "Поет без імперії"?
Можна говорити про метафізичну серцевину віршів Олега Короташа. Можна твердити про бароковість віршів. Можна писати про поєднання різних історичних, філософських, поетичних шкіл. А можна просто читати, усвідомлюючи як Слово виростає у Чин: "Коли помре останній дев´яностик // у цій країні не залишиться поетів. // Адвокат Медведчук прибиратиме ноцник // за графоманами на березі Лети..." ...
Коментарі
Останні події
- 19.12.2024|11:01Топ БараБуки: довгий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
- 19.12.2024|07:49Топ продажів видавництва VIVAT у 2024 році
- 18.12.2024|13:16Фонд Східна Європа за підтримки Швейцарії випустив онлайн-курс для підлітків «Не можеш сказати – пиши!»
- 17.12.2024|19:44Мирослав Лаюк став лауреатом премії імені Шевельова 2024 року
- 17.12.2024|19:09Вийшов трейлер української стрічки «Фрагменти льоду»
- 10.12.2024|18:36День народження Видавництва Старого Лева
- 10.12.2024|10:44На Оболоні Книгарня "Є" відкриє новий культурний простір “Книгарня “Є”
- 10.12.2024|10:38Видавець Віктор Круглов пройшов відбір на навчання в Стенфордській вищій школі бізнесу
- 10.12.2024|10:35Ретроспективні фільми «7 психопатів», «Орландо» і «Володарі часу» покажуть узимку в кінотеатрах України
- 10.12.2024|10:30У Києві презентують книжку “Спіймати невловиме. Путівник світом есеїстики”