
Re: цензії
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
- 28.09.2025|Петро ГармасійПерестати боятися…
- 24.09.2025|Микола Дмитренко, письменник, доктор філології, професорПрихисток душі
- 24.09.2025|Михайло ЖайворонПатріотизм у розстрільному списку
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Між метафізикою і революцією
Олег Короташ. Поет без імперії: вірші / Передмова Ірини Козлової. – Львів: ПАІС, 2012. – 108 с.
10 років поетичного мовчання, і за останні 2 роки дві незлецькі книги віршів. Таким є ужинок 36-річного Олега Короташа. У другій книзі (власне, третій) маємо 40 нових віршів і десять віршів повторених із попередньої книги «Елегії острова Патмос».
Що змінилося за ці два роки у поетичній манері Олега Короташа? Стало менше метафізики і більше соціальної гостроти. Навіть національного поетичного карбування.
Я не можу пояснити світоглядної еволюції Олега Короташа, оскільки десять років як він обрав для себе статус поета-блукальця. Залишаючись чи не єдиним справжнім мандрівником в українській сучасній поезії. Не беру до уваги досвід Ігоря Павлюка та Романа Скиби. Це дещо інший варіант блукання.
Олег Короташ безперечно є талановитим поетом. Окрім того, він себе вишколив на добротного ремісника. Ремесло і талант вдало поєднані у його поетичному досвіді. Також безперечним є те, що Короташ вдало трансформував поетику Йосипа Бродського і зрілого Бориса Пастернака на український віршовий ґрунт.
Що мені у ньому сприймається зараз найкраще? Його готовність називати речі своїми іменами. Якщо не брати до уваги патріотичної кон´юнктури, яка й сьогодні з´являється в українській літературі, - а ситуація така, що ця патріотична кон´юнктура мовби спеціально плекається спільними проектами ФСБ і СБУ, - то після патріотичних віршів Вольвача, написаних в стилі а´la Тарас Шевченко і Василь Симоненко ("Маргінес"), та ультра-націоналістичних спроб ІБТ ("Ulaskava"), можемо твердити, що в сучасній українській поезії визрів голос, який готовий брати на себе відповідальність за написане слово.
Якщо ж я помиляюся або ж автор свідомо займається патріотичною провокацією, тоді я просто розведу руками. Але не відмовлюся від тієї думки, що подібний настрóй повинен з´являтися у національній поезії час від часу. Це не додає новизни, але завжди допомагає викристалізувати громадянську позицію. Не тільки авторську.
У Короташа дивним чином пов´язані громадянські інтонації, інтимні, християнські. І справа не тільки в добротному відчутті ритму. Просто поет почав мислити універсальними категоріями, опершись на національну традицію.
Короташ не тільки соціальний поет, але й поет сатиричний. Вдало поєднуються у нього викривальні ноти із готовністю до внутрішнього суспільного протесту.
Короташ є поетом алегоричним. Тому його соціальні ноти сприймаються не за декларацію, а за клич. Клич до змін індивідуальних. Що не легко, якщо взагалі можливо у сучасній ситуації. Досвід Сковороди і сьогодні залишається виїмковим.
Не знаю, котрий із віршів Короташа виокремити, як таку собі авторську світоглядну й естетичну квінтенсенцію? "На Аскольдовій"? "Буколіка"? "Пейзаж нізвідки"? "Вігілії"? "Поет без імперії"?
Можна говорити про метафізичну серцевину віршів Олега Короташа. Можна твердити про бароковість віршів. Можна писати про поєднання різних історичних, філософських, поетичних шкіл. А можна просто читати, усвідомлюючи як Слово виростає у Чин: "Коли помре останній дев´яностик // у цій країні не залишиться поетів. // Адвокат Медведчук прибиратиме ноцник // за графоманами на березі Лети..." ...
Коментарі
Останні події
- 13.10.2025|12:48«Гетьманіана Старицького»: Унікальна виставка відкриває зв´язок між Козацькою добою та сучасною боротьбою
- 13.10.2025|12:40«Крилатий Лев – 2025»: У Львові назвали найкращих авторів прозових рукописів
- 13.10.2025|12:35Завершується прийом зголошень на Премію імені Юрія Шевельова-2025
- 13.10.2025|12:2112 топових видавництв, десятки книжкових новинок та фігура-гігантка Лесі Українки: Україна вдруге на LIBER
- 11.10.2025|13:07Засновник Ukraїner Богдан Логвиненко мобілізувався до ЗСУ: "Не бути пліч-о-пліч - емоційно складніше"
- 11.10.2025|13:02Вероніка Чекалюк презентує у Відні унікальні "метафоричні карти" для спілкування за столом
- 09.10.2025|19:19Ласло Краснагоркаї — Нобелівський лауреат із літератури 2025 року
- 07.10.2025|17:37“Тисяча осяйних сонць”: бестселер про долі жінок в Афганістані вийшов українською
- 06.10.2025|15:47«Основи» готують до друку три романи Самюеля Бекета до 120-річчя автора
- 06.10.2025|15:34Стартував прийом заявок на Премію Читомо-2025 за видатні досягнення у книговиданні