Re: цензії
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
- 15.03.2024|Ірина ФотуймаДух єства і слова Богдана Дячишина
- 14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наукРадянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
- 09.03.2024|Тетяна Дігай, ТернопільІнтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Про життя як вітражі, бо «так воно в життю є…»
Міла Іванцова. Вітражі. - К.: Нора-Друк, 2010, - 208 с. Серія День Європи.
Ця книжка лише нещодавно побачила світ, але її прочитала, на мою думку, вже чимала кількість читачів. Це кажу з того, що багато чула відгуків знайомих, колег, студентів, що починалися словами «Вона має рацію, бо наше життя – це ТАКІ вітражі!». А я пропоную на це політати на літакуі подивитися вниз: отам вітражі! Вона має рацію: наша земля – це такі вітражі! Народжується людина на одній частині земної півкулі, а млинок подій і вітер змін переносить її на іншу, живе ітворить людина на одному клаптику планети, а про її творчість і життя знають далеко за межами того клаптика… І як так відбувається з нами? Чи існує хоч якась логіка у ході подій, і чому яскраві кольори клаптиків ковдри головної героїні так чітко натякають на яскравість життя – попри всілякі депресії, які переживає головна героїня і які переживаємо ми – думки снують, як павутиння павучка, що раз по раз з’являєтьсяу творі і також обнадіює, бо він з’являється не так до клопотів, як до кохання… А коли так думаєш – то хочеться читати далі. Мені здалося, що давно я не читала книжок так миттєво, як цю, хоч читаю досить багато. І плелися думки, і, як не дивно, знаходилися відповіді надавно порушені для себе питання… Моя мама після прочитання «Вітражів» сказала:«Так воно є! І так в життю є!». Я не виправляла її і не сперечалася, а потім ще довго цитувала про себе це недосконале з точки зору синтаксису речення, але точне за визначенням, бо найбільше їй довіряю. А тому довіряю і письменниці.
Роман написано в облюбованому класиками стилі реалізму, найбільш виграшному, щоб якнайповніше відобразити сучасність і дещо узагальнити, пояснити читачам, показати прості виходи зі складних ситуацій, які, за бажання, можна знайти. Поліна – перекладачка з французької, переживає душевну кризу, як це може трапитися з будь-якою людиною, незалежно від фаху чи місця проживання. І такими маленькими видаються їй проблеми інших на тлі своїх, що втрачає навіть цікавість до їжі, ащо вже говорити про роботу – замовлення на переклад роману Франсуази Саган – відомої французької письменниці, незвичайної жінки за творчістю, за стилем життя, за характером… І лише листи «далекому другу» льотчику десь глибоко в душі запалюють у ній надію, знову загашують, а читачі тримають думку напруженою – що там, зрештою, далі? Чому вона така безпорадна? А далі – цілий калейдоскоп! Про бабусю Ніколь, яка, потрапивши до Радянського Союзу з Франції після війни, виховала онуку-сироту, про Стефку – дівчину-вогонь, абсолютну протилежність Поліни, протилежний полюс, і про їхню дивну дружбу, дивну, але настільки міцну, віддану й ніжну, що їх стосунки зовсім не дивують, тримаючи читача в стані загадковості, здивованості, несподіваності, але й цікавості…
Ламається комп’ютер, ламаються думки, ламається ця одна – найсвітліша – лінія в житті Поліни, яка ще тримає її - ще один її знайомий (знову ще один?) Богдан - читає це приватне листування – сокровенні зізнання… Але що не трапляється у нашому житті – все на краще… Так і в романі: коли вже все видається безнадійним, коли рушаться ілюзії, коли найближча подруга краде навіть твою власну історію, десь майже нізвідки з’являється проста людська радість. І не важливо, що іде колючий сніг – впустивши його в душу, ми цим самим впускаємо і весну.
Прочитайте роман – ви побачите, як народжується кохання – серед снігу та безнадії. І як воно змінює все – і клаптики на ковдрі стають настільки яскравими, що куди тій зимі братися! І ти дивишся на світ іншими очима, розумієш інших, переймаєшся їхніми долями…
Історія Франсуази Саган просто полонить Поліну. В неї є сили на розуміння. І до чого справді все на землі взаємопов’язано – навіть життя цих двох жінок, народжених далеко одна від одної у різний час…
Цікавий літературний прийом – «книжка в книжці». Завжди відносила такі прийоми до прийомів «вищого пілотажу» в літературі. Письменниці цей прийом вдався бездоганно! «Моя бабуся спала з Саган» - це те, що робить роман різноплановим у першу чергу. А ще – різні історичні пласти, історичні події, міжнародні зв’язки та значний часовий проміжок наближають роман до визнаних епічних творів. Це і події Другої світової війни, і окупація Франції, окупація Києва, табори ГУЛАГу.
Мова роману – барвиста, легка, народна. Авторка не прагнула епатувати читача лайливою чи загалом нецензурною лексикою, як це інколи трапляється – вона написала просто, здається, з першого подиху, хоч насправді, за її зізнанням, робота над романом тривала півтора року. Народна мудрість, народні звичаї, навіть цитати іноземною з перекладом сприяють легкому прочитанню і сприйняттю… Велика кількість сюжетних ліній має своє логічне завершення, не виступає з загальної канви тексту, доповнює та збагачує головну лінію, а головне – постійно тримає читача у напрузі, не дає відірватися, та й просто хочеться знати, що там далі покаже героїні життя, «зібране з неправильних різнокольорових шматочків скла, котрі врешті-решт утворюють єдину картину».
Ну і, звичайно, загальнолюдські цінності, нагадані нам у романі, роблять твір особливо бажаним у читацькому світі. Концепція людини, вибудована з тонким психологічним чуттям, дозволяє кожному розгледіти в романі щось своє, а відтак, оцінити його за найвищою шкалою. Нехай читацькою – але з надією на те, що фахівці також скажуть своє слово. Особисто я не особливо чекатиму на думку фахівців. Я чекаю на новий роман письменниці. Хотіла запитати, про що буде новий роман. Але слухала, як стурбовано вона говорила про своє нинішнє творіння: «Сподіваюся, моє дитя піде в люди…» Не хотілося говорити, що воно вже давно пішло в люди, нехай вона це відчує. І пише нові твори – ми їй віримо. Раз навіть моя мама сказала про її твір: «Так є! І так воно в життю є…». Не мені її виправляти…
Додаткові матеріали
- «Медвін. Книжковий світ-2010» у персонах. ФОТО
- «Суботник» Люко Дашвар у «Читайці». ФОТО
- Дегустація Книжкової "Країни мрій". ФОТО
- V Весняний ярмарок «МЕДВІН» у персонах. ФОТО
- V Весняний ярмарок «МЕДВІН». День перший. ФОТОРЕПОРТАЖ
- Письменники ударили автопробігом по безкнижжю. ФОТО
- Нагородження «Кореспондентом» фіналістів конкурсу «Найкраща українська книга-2010». ФОТОРЕПОРТАЖ
- Міла Іванцова: В моєму новому романі є і кохання, і зрада, і жіноча дружба, і «нетрадиційні стосунки»…
- «Коронація слова» оголошує 11-ий конкурс та презентує ЛІТЕРАТУРНИЙ ВИБУХ
- Стартував конкурс «Найкраща українська книга 2010»
- Міла Іванцова. «Родовий відмінок»
- Міла Іванцова. «Вітражі»
- Дрозофіла над секретами сновид
- У романі Міли Іванцової чоловікам дістається за повною програмою
- Як у житті
- Наша жінка в павутинні їхніх легенд
- Іванцова Людмила
Коментарі
Останні події
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
- 20.03.2024|14:02В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
- 20.03.2024|14:00У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві