Re: цензії

28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
17.03.2024|Ольга Шаф, м.Дніпро
Коло Стефаника
15.03.2024|Ірина Фотуйма
Дух єства і слова Богдана Дячишина
14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наук
Радянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
09.03.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Інтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності

Re:цензії

15.11.2010|07:48|Тетяна Зінченко

Про життя як вітражі, бо «так воно в життю є…»

Міла Іванцова. Вітражі. - К.: Нора-Друк, 2010, - 208 с. Серія День Європи.

Ця книжка лише нещодавно побачила світ, але її прочитала, на мою думку, вже чимала кількість читачів. Це кажу з того, що багато чула відгуків  знайомих, колег,  студентів, що починалися словами «Вона має рацію, бо наше життя – це ТАКІ вітражі!». А я пропоную на це політати на літакуі подивитися вниз: отам вітражі! Вона має рацію: наша земля – це такі вітражі! Народжується людина на одній частині земної півкулі, а млинок подій і вітер змін переносить її на іншу, живе ітворить людина на одному клаптику планети, а  про її творчість і життя знають далеко за межами того клаптика…  І як так відбувається з нами? Чи існує хоч якась логіка у ході подій, і чому яскраві кольори  клаптиків  ковдри головної героїні так чітко натякають на яскравість життя – попри всілякі депресії, які переживає головна героїня і які переживаємо ми – думки снують, як павутиння павучка, що раз по раз з’являєтьсяу творі і також обнадіює, бо він з’являється не так  до клопотів, як до кохання…  А коли так думаєш – то хочеться читати далі.  Мені здалося, що давно я не читала книжок так миттєво, як цю, хоч читаю досить багато. І плелися думки,  і, як не дивно, знаходилися відповіді надавно порушені для себе питання… Моя мама після прочитання «Вітражів» сказала:«Так воно є! І так в життю є!». Я не виправляла її і не сперечалася, а потім ще довго цитувала про себе це недосконале з точки зору синтаксису речення, але точне за визначенням, бо найбільше їй довіряю. А тому довіряю і письменниці.

Роман написано в облюбованому класиками стилі реалізму, найбільш виграшному, щоб якнайповніше відобразити сучасність і дещо узагальнити, пояснити читачам, показати  прості виходи зі складних ситуацій, які, за бажання, можна знайти. Поліна – перекладачка з французької, переживає душевну кризу, як це може трапитися з будь-якою людиною, незалежно від фаху чи місця проживання. І такими маленькими видаються їй проблеми інших на тлі  своїх, що втрачає навіть цікавість до їжі, ащо вже говорити про роботу – замовлення на переклад роману Франсуази Саган – відомої французької письменниці, незвичайної жінки за творчістю, за стилем життя, за характером…  І лише листи «далекому другу» льотчику десь глибоко в душі запалюють у ній надію, знову загашують, а читачі тримають думку напруженою – що там, зрештою, далі? Чому вона така безпорадна? А далі – цілий калейдоскоп! Про бабусю Ніколь, яка, потрапивши до Радянського Союзу з Франції після війни, виховала онуку-сироту, про Стефку – дівчину-вогонь, абсолютну протилежність Поліни, протилежний полюс, і про їхню дивну дружбу, дивну, але настільки міцну, віддану й ніжну, що їх стосунки зовсім не дивують, тримаючи читача в стані загадковості, здивованості, несподіваності, але й цікавості…

Ламається комп’ютер, ламаються думки, ламається ця одна – найсвітліша – лінія в житті Поліни, яка ще тримає її  -  ще один її знайомий (знову ще один?) Богдан  - читає це приватне листування – сокровенні зізнання… Але що не трапляється у нашому житті – все на краще… Так і в романі: коли вже все видається безнадійним, коли рушаться ілюзії, коли найближча подруга краде навіть твою власну історію,  десь майже нізвідки  з’являється проста людська радість.  І не важливо, що іде колючий сніг – впустивши його в душу, ми цим самим впускаємо і весну.

Прочитайте роман – ви побачите, як народжується кохання – серед снігу та безнадії. І як воно змінює все – і клаптики на ковдрі стають настільки яскравими, що куди тій зимі братися!  І ти дивишся на світ іншими очима, розумієш інших, переймаєшся їхніми долями…

Історія Франсуази Саган просто полонить Поліну. В неї є сили на розуміння. І до чого справді все на землі взаємопов’язано – навіть життя цих двох жінок, народжених далеко одна від одної у різний час…

Цікавий літературний прийом – «книжка в книжці». Завжди відносила такі прийоми до прийомів «вищого пілотажу» в літературі. Письменниці цей прийом вдався бездоганно!  «Моя бабуся спала з Саган» - це те, що робить роман різноплановим  у першу чергу. А ще – різні історичні пласти, історичні події, міжнародні зв’язки та  значний часовий проміжок наближають роман до визнаних епічних творів. Це і події Другої світової війни, і окупація Франції, окупація Києва, табори ГУЛАГу.

Мова роману – барвиста, легка, народна. Авторка не прагнула епатувати читача лайливою чи загалом нецензурною лексикою, як це інколи трапляється – вона написала просто, здається, з першого подиху, хоч насправді, за її зізнанням, робота над романом тривала півтора року. Народна мудрість, народні звичаї, навіть цитати іноземною з перекладом сприяють легкому прочитанню і сприйняттю… Велика кількість сюжетних ліній має своє логічне завершення, не виступає з загальної канви тексту, доповнює та збагачує головну лінію, а головне – постійно тримає читача у напрузі, не дає відірватися, та й просто хочеться знати, що там далі покаже героїні життя, «зібране з неправильних різнокольорових шматочків скла, котрі врешті-решт утворюють єдину картину».

Ну і, звичайно, загальнолюдські цінності, нагадані нам у романі,  роблять твір особливо бажаним у читацькому світі.  Концепція людини, вибудована з тонким психологічним чуттям, дозволяє кожному розгледіти в романі щось своє, а відтак, оцінити його за найвищою шкалою. Нехай читацькою – але з надією на те, що фахівці також скажуть своє слово. Особисто я не особливо чекатиму на думку фахівців. Я чекаю на новий роман письменниці. Хотіла запитати, про що буде новий роман. Але  слухала, як стурбовано вона говорила про своє нинішнє творіння: «Сподіваюся, моє дитя піде в люди…» Не хотілося говорити, що воно вже давно пішло в люди, нехай вона це відчує. І пише нові твори – ми їй віримо. Раз навіть моя  мама сказала про її твір: «Так є! І так воно в життю є…». Не мені її виправляти…

 



Додаткові матеріали

14.11.2010|18:13|Події
«Медвін. Книжковий світ-2010» у персонах. ФОТО
23.10.2010|21:26|Події
«Суботник» Люко Дашвар у «Читайці». ФОТО
30.06.2010|14:11|Події
Дегустація Книжкової "Країни мрій". ФОТО
11.04.2010|18:22|Події
V Весняний ярмарок «МЕДВІН» у персонах. ФОТО
08.04.2010|23:37|Події
V Весняний ярмарок «МЕДВІН». День перший. ФОТОРЕПОРТАЖ
23.04.2010|21:14|Події
Письменники ударили автопробігом по безкнижжю. ФОТО
02.07.2010|15:41|Події
Нагородження «Кореспондентом» фіналістів конкурсу «Найкраща українська книга-2010». ФОТОРЕПОРТАЖ
09.08.2010|07:40|Події
Міла Іванцова: В моєму новому романі є і кохання, і зрада, і жіноча дружба, і «нетрадиційні стосунки»…
03.09.2010|10:59|Події
«Коронація слова» оголошує 11-ий конкурс та презентує ЛІТЕРАТУРНИЙ ВИБУХ
01.03.2010|12:04|Події
Стартував конкурс «Найкраща українська книга 2010»
06.12.2009|09:55|Новинки
Міла Іванцова. «Родовий відмінок»
10.09.2010|07:41|Новинки
Міла Іванцова. «Вітражі»
Дрозофіла над секретами сновид
У романі Міли Іванцової чоловікам дістається за повною програмою
Як у житті
Наша жінка в павутинні їхніх легенд
Іванцова Людмила
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

20.03.2024|14:23
У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
20.03.2024|14:02
В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
20.03.2024|14:00
У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
15.03.2024|16:37
У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
14.03.2024|11:27
Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
09.03.2024|14:20
Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
06.03.2024|18:34
Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
05.03.2024|11:11
У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
05.03.2024|11:09
«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
01.03.2024|13:50
«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві


Партнери