
Re: цензії
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Осінній цвіт поезії Люсі Малкович
Людмила Малкович. Свічка зі снігу. Вірші. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010. – 40 с.
Якось так стається у мене, звичайно, не навмисне, що найкращі книги приходять зовсім випадково. А може, то мені так здається, і нічого випадкового у сім житті немає? Скільки би я не розмірковував над сим простим і вічним запитанням/сумнівом, поки що можу тільки дякувати Богу, що такі випадкові зустрічі у мене ще трапляються.
Про вірші Люсі Малкович, що вчителює майже у серці Гуцульщини,- селі Нижньому Березові на Косівщині, можна сказати однією фразою, - ЧИСТІ, МОВ БОЖА СЛЬОЗА. І ставити на цьому крапку.
А можна ще доповнювати розмовами про село Нижній Березів, про людей, які там живуть, про родини Арсеничів, Малковичів, Симчичів... Не вдасться мені так сказати, аби відразу читач зрозумів, - так, се правда. А правда, які життя, буває різною, хоча ся різноликість правди не міняє її внутрішньої суті. Так і справжня поезія, як правда, - вона або є, або її катма шукати.
Світ віршів Люсі Малкович (так називають її рідні і близькі) різдвяно-елегійний. Тут немає нічого штучного, надуманого. Проста правда життя, якою вона завжди була і є. А полягає вона у банально-вічних цінностях і поняттях: народження, життя, любов, сім’я, батьки, діти, смерть... Вічний колообіг життя/смерті, що перетікає одне в інше, і ніколи не завершується, ніколи не минає. Минаємо ми, минаємося і залишаємося, - у пам’яті, подуві вітру, шелесті трави...
У віршах Люсі поєдналася судьба родів Арсеничів-Малковичів, магія гуцульського буття з його природно-календарними циклами, з його казками, переказами, співанками, колядками, щедрівками. У її віршах головний наскрізний образ – я не помилився, саме так, хоча й латентно це відчитується, - образ рідної Землі, на якій усі чуються своїми; землі, де маржина і люди, лісові чугайстри і християнські Боги, знахарі і мольфари, - всі живуть в органічній цілості і єдності, всі живуть у світі природи, самі непомітно переливаючись і виповнюючись у цьому світі природи. Саме в такому потрактуванні маємо міцний зв’язок літературної традиції, що свій початок веде від «Слова о полку Ігоревім»....
А ще наскрізний лагідно-елегійний тон, як мамина пісня перед сном, якось у ліричній героїні поєдналося минуле-теперішнє-майбутнє Жінки. І все так легко, природньо, просто. Що не потребує розумувань і коментарів, лише – суголосся – дум, душ, доль...
Комусь, аби виповісти свій досвід, потрібно томи книжок, комусь – як от Люсі Малкович – досить однієї тонесенької книжечки, у якій всього 32 – не віршів, - ні, - історії про народження, життя, любов і смерть і знову життя. Такі собі вічні сакральні сюжети від Люсі Малкович. Цього досить, аби виповнитися гармонією життя, уникаючи багатослів’я і марнославства. Цього досить, аби чутися Людиною, яка з елегійною легкістю виповнюється світом, залишаючись у ньому назавжди, - у пам’яті, у подуві вітру, у шелесті трави...
Коментарі
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025