У Станіслава Вишенського є такі рядки:   – Альта-річка. Була й пересохла.     А художник малює – і квит:    За натуру роса невисока    І висока небесна блакить.   Поет часто звертався у... 

У філософському романі Інгурен Гутен «Ми помираємо лише раз» чимало розділів з відповідними назвами, схожими на буддистські коани: «Бог не грає по-чесному», «Не проганяй того, хто прийшов», «Жити... 

Щодо актуальності цієї прози варто буде зауважити, що вона буде неабияк корисна не лише «профільним» працівникам освіти, яким, по суті, можна було би присвятити «Інклюзію» Ганни Городецької. Тож... 

Так само на початку своєї історії головна героїня розмірковує, як і чому приходять в журналістику. І як зокрема в цю професію прийшла вона сама. Як в дитинстві робила газету для своєї бабусі, а... 

У Москві на Старому Арбаті заледве мріє тінь Сагайдачного. Примарою від Смоленської площі до площі Арбатські Ворота спроквола блукає. Зчаста ошивається біля будинку за № 9 (знедавна тут... 

Здавалось би, річ потрібна, навіть актуальна, хоч і на українських теренах війна, і в таких скрутних умовах МОН навіть не спромоглося забезпечити новими підручниками 5-і класи, які вчаться за... 

Отже, роман, в якому проговорюються важливі речі. Коротко і влучно. Наприклад, за кого сьогодні сучасний автор? За правду чи за людину? Ну, і решта злободенних афоризмів. «Клімат змінюється, а... 

Творчість Степана Процюка, хай якою складною, нерідко важкою,  здавалася на перший погляд, у своїй основі експліцитно чи імпліцитно відсилає свого реципієнта до внутрішніх резервів любові. Попри... 

Адже обов’язково має бути той перший, хто мовив слушне слово, яке по тому передається з вуст у вуста, щоби згодом стати «народною мудрістю». Здається, у збірці Романа Рудого з Івано-Франківська,... 

Як минув час красівих дєвочєк-ведучих, типу Оксани Марченко, що «бойко» читають відшліфовані редакторами тексти, але не мають особистої потуги, - просто мають грошовитих «пап», типу Медведчука...