Адже обов’язково має бути той перший, хто мовив слушне слово, яке по тому передається з вуст у вуста, щоби згодом стати «народною мудрістю». Здається, у збірці Романа Рудого з Івано-Франківська,... 

Як минув час красівих дєвочєк-ведучих, типу Оксани Марченко, що «бойко» читають відшліфовані редакторами тексти, але не мають особистої потуги, - просто мають грошовитих «пап», типу Медведчука... 

         Нині хмари Твої проливають сльози… Окутуючи туманом вибухи снарядів, полум’я ракет, що встромляються в Твої груди, намагаються загасити вогонь кривавої війни холодними дощами, ніжною... 

Напевне. 2008-го року письменник Олександр Смоляк пішов на пенсію і переконав мене піти на посаду відповідального секретаря Івано-Франківської обласної організації національної спілки письменників... 

Там і тоді я вже був розумніший і замешкав на вулиці Руській, де у вікні вивішували свіже число «Пост-Поступу», а ми з Кривенком і Павлівим, сидячи у підвалі й вигадуючи нове, про це навіть не... 

Ми живемо в дивному світі забуття й нелюбови, в якому постійно говориться про пам´ять і любов. Як любили казати старі люди, а я їх трохи застав, хоча не так старий, як давній: кожен говорить... 

Тож з нагоди Міжнародного дня філософії варто, мабуть, згадати, як так само свого часу “Символічний обмін і смерть” Жана Бодріяра – цього «Волта Діснея сучасної метафізики», як іноді його... 

На сторінках «Нового життя» випробував своє перо і хлопець із гірського села Суха Дмитро Кремінь, якому судилося стати лауреатом Шевченківської премії. Поетичні рядки тринадцятирічного юнака охоче... 

Засідання інтелектуально-філософського клубу «Вершини», що відбулося у ресторації Мулярових напередодні 165 річниці з дня народження Івана Яковича, змусило присутніх замислитися і висловити свою... 

Я не знаю Володимира Некляєва так, аби говорити про нього чесно. Говоритиму літературно, та ще й з української дзвіниці.          Взагалі, що я знаю про Білорусь поза Лукашенківським диктатом?...