Електронна бібліотека/Проза
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
- Поетичні новиниМикола Істин
- Настя малює не квіткуПавло Кущ
- БубликПавло Кущ
- Серцем-садом...Микола Істин
- коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
ж не бачив не тільки бойовиків, які додатково проходили за своїм бажанням і наказом Проводу військову службу, записуючись до формувань спеціяльного призначення, але й малечі у вишкільних таборах не бачив. Я тобі розповідала дещо про Бруно, про його походеньки по різних усюдах, а Провід має таких Бруно сотні. Бруно я взяла, аби ніхто нічого не запідозрив, не будуть же звертати особливої уваги на сімейну пару місцеві жителі, хоча той сільський парох щось дуже прискіпливо вчора придивлявся до нас у долині, хотів і погодувати, аби подовше поспілкуватись, бува він не перебував колись у службі безпеки нашої Організації, га, Оресте? А якщо завтра тут з’являться з наметами якісь іноземні спортсмени-туристи?
- Ой, Мартусю, не лякай мене і сама не лякайся. Якщо хтось з чужаків і з’явиться, то першим знатиме панотець, а від нього і я. Стільки років минуло, які ж дерева стали надто високими за той час, що збіг за стрімкою водою наших річок. А того схрона хлопці робили не у хащах, а майже на видноті – десь у молодому переліску, хіба ж шукатиме хтось там, де добре видко. Дійсно молодим ліс був тоді, бійці, що того таємного схрона робили, добре розуміли, що у молодняк ніхто не прийде із важкою технікою ліса рубати, а чекати кращих часів доведеться довгенько. Хай собі стиха лісок підростає, а на цих схилах довгенько йому дозрівати до порубу. Сама подиви – скрізь хащі непролазні. Я ретельно пронишпорив схеми посадок і вирубок з тих часів по сьогодні, сам ногами обійшов квадрат за квадратом, тому нині майже певно знаю, де саме треба шукати.
- Давай краще до діла, друже Оресте, ти наче і не дуже балакучий, а зараз тебе занадто вже потягло до сповіді, і мене до зайвих балачок тягнеш. Хіба я так схожа на душпастиря? Смієшся, а зараз Бруно дожене. Коли нам випаде час поспілкуватися? Вчора господиня заважала, коли Бруно вирубився. Йому ж набридне самому тинятися незнайомим лісом і не тому, що матиме страх, він вже давно нічого не боїться, та й у такому лісі йому не заблукати, бо бував у багато густіших.
- До діла, то до діла. Поки без деталювання. Але для потенційної партнерки мушу розповісти дещо з того, що мені відомо, або що сам встиг зробити з пошуків скарбу. Головне, що схрон не був замінований, бо не встигли того хлопці зробити, бо вже підходили вороги, то полишили закінчити справу з усієї чоти лише на двох бійців, тому і на мінування, і на ретельніше маскування пасток часу в них не було. Лише зверху вправно замаскували та пішли в інший бік від стрілянини, яка вже майже вщухла. Зрозуміли, що вся чота полегла з карателями, відводячи їх подалі від схрону, а тут нові на підході. Отакої...
- Чекай, друже. Якщо справді не заміновано, навіщо тягли Бруно? Ти ж не хочеш його залучати до справи, наскільки я змогла зрозуміти з твоїх задовгих балачок.
- Ти першою дізналася про мою найголовнішу таємницю. Невже я мусив усе розповісти якомусь сторонньому, хто зможе забрати зі схрону геть усе і навіть малою часткою зі мною не поділиться? А так, всі будуть здивовані, ніхто не зрозуміє, якщо і розповімо з чим тут стрілися, а чому було колись не довиконано наказу, най самі думають, бо й спитати вже давно нема із кого. Все з архіву, що ми знайдемо, віддамо Проводові, хай надалі ним опікується, а тут нехай хоч музея про партизанку створить, як філію пансіонату “Райський затишок”. Але, щоб ти зрозуміла, звідка я все знаю, повернемося знову до тих часів. Наступного дня після маскування схрону і відходу звідтам наших вояків мій дідо почув рано вранці потужного вибуха неподалік нашої хати, трохи перечекав на ґанку і вийшов обережно за огорожу подивитися, що там стало. Кілька карателів лежало у траві пошматованих, а трохи подалі наш стрілець стікав кров’ю. То мій стрийко був, який мав у нас леґалізуватися і займатися з дідом господаркою. Він був тяжко зранений, що встиг моєму дідові лише передати папірця і дещо йому переповісти перед тим, як помер. А скоро й купа карателів під’їхала, хтіли було й діда забрати із собою до хурдиги, але ж той відбрехався, бо надто вже старий був на той час, прикинувся геть глухим, що й вибуху не чув. Ми тоді удвох і були вдома, лише я був надто малим, аби в мене щось було тим карателям питати. Потім дідо того небезпечного папірця спалив, бо більше за мене боявся, аби я десь не похвалився, аби при обшуку сторонні люди не знайшли. А трусили тоді наші хати досвідчені нишпорки досить часто і без ніяких на те підстав, причин чи приводу, шукали і зброю, і родинні коштовності, заборонені книжки, листування, а все, що вважалося їм потрібним для викоренення у нашім краю партизанки. Переповів дідо про ту трагічну пригоду, про стрийкову таємницю мені багато пізніше, вже перед своєю смертю, коли я трохи старшим був, розказав усе, що від мого стрийка тоді дізнався, гасло теж проказав, бо звернуться колись з отим гаслом посланці саме до нашої хати, бо ж не вічно нашому люду мовчки з ярмом на шиї ходити. Я б теж мав передати згодом всю інформацію на зберігання комусь іншому, якби відчув, що надходить мій час, а
Останні події
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року