Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

ж не бачив не тільки бойовиків, які додатково проходили за своїм бажанням і наказом Проводу військову службу, записуючись до формувань спеціяльного призначення, але й малечі у вишкільних таборах не бачив. Я тобі розповідала дещо про Бруно, про його походеньки по різних усюдах, а Провід має таких Бруно сотні. Бруно я взяла, аби ніхто нічого не запідозрив, не будуть же звертати особливої уваги на сімейну пару місцеві жителі, хоча той сільський парох щось дуже прискіпливо вчора придивлявся до нас у долині, хотів і погодувати, аби подовше поспілкуватись, бува він не перебував колись у службі безпеки нашої Організації, га, Оресте? А якщо завтра тут з’являться з наметами якісь іноземні спортсмени-туристи?
- Ой, Мартусю, не лякай мене і сама не лякайся. Якщо хтось з чужаків і з’явиться, то першим знатиме панотець, а від нього і я. Стільки років минуло, які ж дерева стали надто високими за той час, що збіг за стрімкою водою наших річок. А того схрона хлопці робили не у хащах, а майже на видноті – десь у молодому переліску, хіба ж шукатиме хтось там, де добре видко. Дійсно молодим ліс був тоді, бійці, що того таємного схрона робили, добре розуміли, що у молодняк ніхто не прийде із важкою технікою ліса рубати, а чекати кращих часів доведеться довгенько. Хай собі стиха лісок підростає, а на цих схилах довгенько йому дозрівати до порубу. Сама подиви – скрізь хащі непролазні. Я ретельно пронишпорив схеми посадок і вирубок з тих часів по сьогодні, сам ногами обійшов квадрат за квадратом, тому нині майже певно знаю, де саме треба шукати.
- Давай краще до діла, друже Оресте, ти наче і не дуже балакучий, а зараз тебе занадто вже потягло до сповіді, і мене до зайвих балачок тягнеш. Хіба я так схожа на душпастиря? Смієшся, а зараз Бруно дожене. Коли нам випаде час поспілкуватися? Вчора господиня заважала, коли Бруно вирубився. Йому ж набридне самому тинятися незнайомим лісом і не тому, що матиме страх, він вже давно нічого не боїться, та й у такому лісі йому не заблукати, бо бував у багато густіших.
- До діла, то до діла. Поки без деталювання. Але для потенційної партнерки мушу розповісти дещо з того, що мені відомо, або що сам встиг зробити з пошуків скарбу. Головне, що схрон не був замінований, бо не встигли того хлопці зробити, бо вже підходили вороги, то полишили закінчити справу з усієї чоти лише на двох бійців, тому і на мінування, і на ретельніше маскування пасток часу в них не було. Лише зверху вправно замаскували та пішли в інший бік від стрілянини, яка вже майже вщухла. Зрозуміли, що вся чота полегла з карателями, відводячи їх подалі від схрону, а тут нові на підході. Отакої...
- Чекай, друже. Якщо справді не заміновано, навіщо тягли Бруно? Ти ж не хочеш його залучати до справи, наскільки я змогла зрозуміти з твоїх задовгих балачок.
- Ти першою дізналася про мою найголовнішу таємницю. Невже я мусив усе розповісти якомусь сторонньому, хто зможе забрати зі схрону геть усе і навіть малою часткою зі мною не поділиться? А так, всі будуть здивовані, ніхто не зрозуміє, якщо і розповімо з чим тут стрілися, а чому було колись не довиконано наказу, най самі думають, бо й спитати вже давно нема із кого. Все з архіву, що ми знайдемо, віддамо Проводові, хай надалі ним опікується, а тут нехай хоч музея про партизанку створить, як філію пансіонату “Райський затишок”. Але, щоб ти зрозуміла, звідка я все знаю, повернемося знову до тих часів. Наступного дня після маскування схрону і відходу звідтам наших вояків мій дідо почув рано вранці потужного вибуха неподалік нашої хати, трохи перечекав на ґанку і вийшов обережно за огорожу подивитися, що там стало. Кілька карателів лежало у траві пошматованих, а трохи подалі наш стрілець стікав кров’ю. То мій стрийко був, який мав у нас леґалізуватися і займатися з дідом господаркою. Він був тяжко зранений, що встиг моєму дідові лише передати папірця і дещо йому переповісти перед тим, як помер. А скоро й купа карателів під’їхала, хтіли було й діда забрати із собою до хурдиги, але ж той відбрехався, бо надто вже старий був на той час, прикинувся геть глухим, що й вибуху не чув. Ми тоді удвох і були вдома, лише я був надто малим, аби в мене щось було тим карателям питати. Потім дідо того небезпечного папірця спалив, бо більше за мене боявся, аби я десь не похвалився, аби при обшуку сторонні люди не знайшли. А трусили тоді наші хати досвідчені нишпорки досить часто і без ніяких на те підстав, причин чи приводу, шукали і зброю, і родинні коштовності, заборонені книжки, листування, а все, що вважалося їм потрібним для викоренення у нашім краю партизанки. Переповів дідо про ту трагічну пригоду, про стрийкову таємницю мені багато пізніше, вже перед своєю смертю, коли я трохи старшим був, розказав усе, що від мого стрийка тоді дізнався, гасло теж проказав, бо звернуться колись з отим гаслом посланці саме до нашої хати, бо ж не вічно нашому люду мовчки з ярмом на шиї ходити. Я б теж мав передати згодом всю інформацію на зберігання комусь іншому, якби відчув, що надходить мій час, а

Останні події

14.07.2025|09:21
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери