Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

чужим іменем людей розстрілювали. Кидали в криниці, а потім, щоб виглядати чистенькими й невинними, перебранців пустили під кулі. Можу навести приклад. У селі Горішньому ( це ж по-сусідству з вами) нам дали наказ розстріляти три родини забужанів. Цебто тих, хто був насильно висланий із-за Бугу. Тут вони поселилися у польських хатах, почали нормально господарювати і, щоб викликати у них невдоволення до місцевих, – ми їх повкидали в криниці. Спрацювали точно. Хто знав, що то робота не УПА, а НКВД? А потім той невеличкий загін в основному із стрибків ми підставили під кулемети.
– А ти що, не знав на що вони здатні? – це вже знову дівчина.
– Спочатку не знав.
– Тільки тоді дізнався, як руки по лікті в кров всунув?
– По лікті чи не по лікті, але, на жаль, всунув. І все через одного і того ж ..
– Піди до церкви, висповідайся. Так, як я після вступу в комсомол.
– Якби ж то так легко гріхи прощалися.
Запала довга мовчанка.
Чути було, як дощ лопотить по листі.
Вочевидь, він став крупніший.
– Нехрист я, батьку, нехрист.
– Як це розуміти? Бусурманин?
– Ні, я – з нехрещеної Руси. Є така. Там, де Дике Поле.
– Де Дике Поле, кажеш? Перемололо вас там, ой перемололо! Не доведи Господи.
– Що так то так. Але ми зовсім забули, що з нами ніжне і миле створіння.
– А звідки ти взнав, як мене звати?
– Бачу, ви ще й зараз не зовсім усвідомлюєте, чого ми до вас навідалися?
– Скажеш, – сказав фронтовик.
– Щоб знищити вас.
Запанувала довга мовчанка.
Десь недалеко тріснула гілка.
– Він мав убити вас, батьку, а я – Олесю.
– Мене? – здивувалася дівчина. – Не лякайте, краще навчіть мене стріляти – і я буду боронитися од таких, як ви.
– Ой треба, Олесю, і то негайно, – випалив якось зопалу хлопець.
– То хоч покажіть.
– Вбивати зовсім просто, тільки… – хотів простягнути Воронин пістолет дівчині, як його у повітрі хтось перехопив.
– Ані з місця! – і очі засліпило світло. Схоже, з ліхтарика.
– Руки догори!
Довелося підняти.
– Марш з нами!
Хтось навіть штовхнув Ярового.
Нічого не залишалося робити, як закинути руки за голову і рушити в темряву.

– Скажу вам, громадянине слідчий, що там, у повстанському таборі, до нас поставилися з недовірою. І я не дивуюся. Скількох сексотів їм заслали енкаведисти! Скількох відважних воїнів вони втратили через тих засланців! Велику недовіру викликав я. І це зрозуміло. Саме таких, як я, найбільше засилали в повстанський табір. Признаюся, мене навіть били. Особливо один. Але як він мене міг не бити, як ми йому повбивали обох батьків, обох братів і трьох сестер зґвалтували? Таких ображених з боку окупантів у тому таборі, як вони самі кажуть, досталь. Признаюся, не зустрічав жодного вояка, у котрого хтось од нас або од німців не загинув би. Тому вони мали право мене одразу вбити. Я заслужив цього. Надто вищими від мене були ті сільські хлопці з Волині. Духовно вищими. В них була Батьківщина, і вони її любили по-справжньому. Так люблять тільки патріоти. Для мене така любов була чужа і мені стало, як вам сказати, соромно (не те слово) перед тими хлопцями. Та й не тільки хлопцями. Там були й дівчата. Бачили б ви їх, громадянине слідчий, і ви раз і назавше покинули б свою гидотну роботу копирсання в чиїхось душах. Ви , напевне, впали б на коліна перед ними, як перед образами, і просили прощення.
– А ви просили?
– Щоб простили, мені, нехрещеному, треба було б увесь цей край проповзти на колінах межи тими хрестами, які тут виросли через нашу з вами, громадянине слідчий, жорстоку діяльність.
– Прошу вас, громадянине підсудний, не змішувати і не прирівнювати наші діяльности, як і не прирівнювати співпрацю з німцями до так званої боротьби з ними.
– Я знав, що ви мені в цьому заперечите. Але невже ви нічого не чули про бій під стінами монастиря?
– Де?
– В Новому Загорові.
– То був бій з поляками.
– Не перечу – і з поляками. Але головні сили там були німецькі. Навіть із танкетками й літаками.
– Не переходьте в жанр фантастики, громадянине підсудний. А по суті відповідайте. Нас цікавить, як вам у тому таборі повірили?

Він уже чекав вироку.
Хотів помолитися, але жодної молитви не знав.
І тому просив Бога, аби той його скоріше відправив у пекло. Сподівався, що там зустріне знайомих. І не одного.
Аж тут його беруть під руки і ведуть кудись.
Якийсь новий чин приїхав. Зі служби СБ. А тих, зі служби безпеки, усі боялися. Навіть самі повстанці. Навіть їхні зверхники, котрих іноді розстрілювали на горбочку біля берези.
Так недавно розстріляли курінного Сосенка за те, що нібито намагався вести переговори з німцями, аби здобути для повстанців зброю і ще щось відоме лишень службі безпеки.
Він – не Сосенко ,

Останні події

14.07.2025|09:21
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери