Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 »

ЙОСИП СТРУЦЮК
«ЧОРНИЙ ПРИПС»
Роман

Світлій пам’яті професора Джеймса Мейса

Споглянь, Господи, і подивися, кому Ти зробив отаке?
Чи конечним було, щоб жінки їли плід свій,
своїх немовлят, яких виплекали?
Щоб був у святині Господній
забутий священик і пророк.
Плач Єремії, 2:20

Він вирішив почекати до першої дня. Удосталь часу, щоб перекинутися словами. А вже хто прийде на іменини – його зовсім не обходить. Він не матиме можливости розбиратися хто винен, а хто – ні, бо переконаний: такого чоловіка, навіть у день ювілею ніхто порядний не відвідає.
Там збереться саме та компанія, котру, без винятку, можна під ніж пустити. Всю – на гурт. І невзабарі виявиться: якщо й помилився, то не дуже. Не даремно ж говорять: скажи хто твій друг – і я скажу хто ти.
Про рідних уже й мови нема. Тут усе переливається з покоління в покоління по жилах. Скисле молоко хоч перелий у десяте горнятко – воно залишиться кислим.
Дурна в тебе кров – у сина мудрішою не буде. Це – факт. Для прикладу міг би навести зі свого родоводу. Хоча би діда, котрий колись теж поглядав не в той, що треба, бік. Але не довго, правда.
Він приїхав на цю косу вперше.
Краєвид – чудовий: з обох боків море, а посередині – вузька смужка землі, радше піску. Здається, підніметься шторм, хвилі перекотяться потойбіч коси і все знесуть на своєму шляху. Але то лишень здається. Якби так траплялося – ніхто ніяких будівель тут не споруджував би.
А дача – то така річ, котра і за розвинутого соціалізму не кожному світить. Точніше, не кожному призначається.
Тільки партійній номенклатурі.
Правда, до неї належать і герої соціалістичної праці, але лишень ті, в яких мозолі хіба що в… Вибачте, за точну риму колишньому недолугому віршомазові – ви вже й так, напевне, здогадалися де.
Дачу Маланіна здалеку видно.
Вона – на підвищенні й ближче до моря.
А ще біля неї – дві берези. Оті дивні аборигенки з півночі. Неймовірно, але факт. Мабуть, тому, що Яків Федотович любить слухати «Бєрьози, русскіє бєрьози…» Особливо у виконанні Васі…Ну як його?.. «Что-то с памятью моєю сталось: всьо, что било нє со мной, помню…».
А тут – і забув.
Тут, на косі, не у всіх такі дачі.
Тільки в заслужених!
Правда, не заслужених працівників культури чи заслужених діячів мистецтв, а в тих, хто у бою з ненависним ворогом вітчизни (себто Союза совєцьких соціалістичних республік) заслужив шану й визнання. Та ще – купу орденів.
В Якова Федотовича їх – від одвислого підборіддя до пупа. І – навіть нижче. Якось і незручно рукою показувати – доки.
Іде чоловік на параді – метал телінькає як в упряжці "рускої тройки"!
Так і хочеться гукнути: "Ямщик, нє гоні лошадєй!"

Та ще Яків Федотович (а поміж своїми просто Яша , або дєда Яша) кожного літа як не огірочки, то помідори вирощує. Міг би й купити (невеличкі гроші), але що таки сам виростиш, то зовсім не те, що купиш. Заслужений пенсіонер уміє цінувати труд і сам трудитися уміє. І на відміну од інших – хоче. Це його, якщо хочете знати, хобі. Якщо по-нинішньому назвати.
А ще любить ловити бичків. Що-небудь насади на гачок – уже й клює. Як молоденькі студенточки. Стипендії мізерненькі, а жити хочеться. І при гарному вині повеселитися хочеться. Як-не-як – молодість.
Таких на своєму віку Яків Федотович поперевертав, нарахував навіть тридцять вісім абсолютно недоторканих. Звісно, до нього.
Ще з молодих років як увійшов у цей пірует – понині вийти з нього не може. Хоч і літа вже далеко не ті. Ой не ті! Хтось сказав: мої літа – моє багатство. Яке там у біса! Ще недавно, що тільки не виробляла йому Єлєна Афанасьєвна за його зальоти, а він їй: "Ти тоже не Марія Магдалина... Забула? Чи ніхто з тобою не желає вже?"
Як би там не було, а Яків Федотович сім’ї тримається. Можна сказати: типовий порядний сучасний совєцький сім’янин. Бо уподобав таке кредо: через те, що лежить, не переступати, а при вселюдді на голу березу не лізти. Тому діти від нього не відступаються, а внуки горнуться, як нічні лилики до теплого й затишного багаття.
Особливо на дачі. Тут усе якось по-свіжому, наче кожен день бруньки на деревах тільки й те роблять, що стріляють задовго до першого грому і жвавих сплесків риби в затоці.

Через те, що ювіляр чекав гостей, на територію дачі зайти було просто.
І він так зробив.
Зайшов – і з порога:
– Звиняйте, що без мімози. Зате з особливим подарунком…
На обличчі ювіляра таке повідомлення не викликало ні цікавости, ні тим більше здивування. Він тільки голову підвів. Мабуть, такого не чекав.
– Не

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 »

Останні події

14.07.2025|09:21
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери