Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

представника з нашого козацького роду, котре на той час було добряче підірване минулим «походно-польовим життям», отою брудною специфікою енкаведистської роботи.
І ще мушу сказати: коли повстанець появлявся в табір у нетверезому стані – його розстрілювали. Та, власне, такий випадок трапився тільки раз і то не за моєї пам’яті…
Отака була дисципліна! І, якщо хочете, гонор!
– Громадянине підсудний, я той ваш гонор до справи не підшию. Ви краще дайте мені відповідь на питання: чи вам розповідав сотенний Сірко про те, як він генерала Ватутіна підстеріг?
– Мені здається, що така інформація не матиме відношення до мого злочину.
– То правда, але матиме до злочину вашого дядька.
– Для волиняка чи галичанина Ватутін – окупант, а мій дядько –визволитель. І тому смерть генерала-окупанта була логічною. Як і перед тим смерть німецького генерала. До речі, теж од руки українського повстанця.
– Наскільки мені відомо, німця вбили партизани спецзагону Медвєдєва.
– То все легенди совєцької пропаганди. Медвєдєв зі своїми рецидивістами сидів посеред болота і чекав, поки йому з літака московський провіянт скинуть, бо повстанці йому вже не дозволили грабувати села. Повстанці не раз перехоплювали той московський провіянт, котрий вітром заносило вбік. Як і зброю. До речі, Москва в такий спосіб добряче допомогла упівцям12 озброїтися. З цього приводу комісар спецзагону Стехов не раз висловлював своє гнівне невдоволення, а заступник командира Лукін прямо звинувачував радянських льотчиків у співпраці з Українською повстаньчою армією.
Скажу вам правду, Медвєдєв воював тільки з терористом Кузнєцовим, котрий все більше й більше здобував визнання у Москві, підсовуючи списки українських патріотів гестапівцям. Що ж до Медвєдєва, то він заздрив Кузнєцову і боявся носа висунути з болота. Повірте, не комарів боявся.
– А кого?
– А українців і німців.
– Виходить, вони співпрацювали між собою?
Тугай довго мовчав. Нарешті сказав:
– Але, все ж таки, більше українців, бо німці до лісу потикалися неохоче. Та й врешті, навіщо їм було це робити? "Не чіпаєте ви нас – не зачепимо ми й вас. Тим більше, в нас на фронті є проблеми" – ось такий був девіз у німців на той час. В українців було зовсім інше завдання.
– Ви стверджуєте, що і німецький генерал загинув од руки вашого доблесного дядька?
– Не має значення: від Сірка, Гонти, чи ще когось. Головне, що вони повстали проти окупантів. Як німецьких, так і совєцьких. А сили, як ви знаєте, були нерівні.
– То ви нічого не знаєте про цей бій?
– З ким?
– Напевне, що не з німецьким генералом, якого називали Майстром смерти.
– А з ким?
– З Ватутіним.
– З Ватутіним?
Слідчому, мабуть, видалося, що Тугай задовго мовчить. І він ще раз повторив:
– З Ватутіним.
– На жаль, про бій з німецьким генералом Піппером я більше подробиць знаю. Про генерала Ватутіна сотенний Сірко сказав приблизно так: "Якби москаль не погрожував перетворити нас у попіл разом із цуманськими лісами, – ніхто його не чіпав би. Хай би воював з німцями, а не підставляв полтавських чи херсонських хлопців проти нас. Якби ми його не підстрелили – багато українців поклали б голови за каруселі самознищення, яку нам готував улюбленець самого верховного головнокомандувача СССР Йосифа Віссаріоновича Сталіна".

Через тиждень Петро Вербич вирішив відвідати рідні Вербковичі. Мотивація така: що там робиться? До того ж забрати заховане сало, яке тут, у таборі, зараз дуже знадобилося б. Енкаведисти все щільнішим кільцем охоплюють ліс і крізь нього все ризикованіше виходити "на полюддя". Цебто, доставляти той харч, який у селах збирали для української армії.
Треба сказати, з кожним роком збір був небезпечнішим, і тому люди ділилися харчами не охоче. До того ж уже не завжди мали чим.
Вербич ліс знав, як своїх п’ять пальців, і в тому одразу переконав командира загону, цебто сотенного Сірка. Командир видав йому кілька "магазинків "патронів для німецького автомата.
На всяк випадок батько попрощався з дочкою і вирушив у дорогу.

За той час, поки добирався до села, Тугай з Сопілкою ( псевдо Олесі) вирішили ближче познайомитися з табірною територією, на котрій зупинилася сотня УПА. Принаймні, так мотивував стрілець Тугай, хоч причина була трохи інша і про неї, здається, догадувалася вже й сама зв’язкова. Вона теж була не проти вийти із землянки. Тим паче, що погода стояла чудова. Сонце своїм промінням лагідно перебирало вже позолочене листя беріз. Здавалося, ось-ось воно задзвенить і понесе на своєму верховітті золотий гомін її величности Осени.
Небо аж до легесеньких, злегка посрібнених хмар, підняло свій перший пружний журавлиний ключ.
Кому і які двері відчинить він у майбутнє?

Вони йшли територією табору.
Йшли одне біля одного.
На відстані витягнутої руки.
Вони вийшли за територію табору на

Останні події

14.07.2025|09:21
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери