
Електронна бібліотека/Проза
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
представника з нашого козацького роду, котре на той час було добряче підірване минулим «походно-польовим життям», отою брудною специфікою енкаведистської роботи.
І ще мушу сказати: коли повстанець появлявся в табір у нетверезому стані – його розстрілювали. Та, власне, такий випадок трапився тільки раз і то не за моєї пам’яті…
Отака була дисципліна! І, якщо хочете, гонор!
– Громадянине підсудний, я той ваш гонор до справи не підшию. Ви краще дайте мені відповідь на питання: чи вам розповідав сотенний Сірко про те, як він генерала Ватутіна підстеріг?
– Мені здається, що така інформація не матиме відношення до мого злочину.
– То правда, але матиме до злочину вашого дядька.
– Для волиняка чи галичанина Ватутін – окупант, а мій дядько –визволитель. І тому смерть генерала-окупанта була логічною. Як і перед тим смерть німецького генерала. До речі, теж од руки українського повстанця.
– Наскільки мені відомо, німця вбили партизани спецзагону Медвєдєва.
– То все легенди совєцької пропаганди. Медвєдєв зі своїми рецидивістами сидів посеред болота і чекав, поки йому з літака московський провіянт скинуть, бо повстанці йому вже не дозволили грабувати села. Повстанці не раз перехоплювали той московський провіянт, котрий вітром заносило вбік. Як і зброю. До речі, Москва в такий спосіб добряче допомогла упівцям12 озброїтися. З цього приводу комісар спецзагону Стехов не раз висловлював своє гнівне невдоволення, а заступник командира Лукін прямо звинувачував радянських льотчиків у співпраці з Українською повстаньчою армією.
Скажу вам правду, Медвєдєв воював тільки з терористом Кузнєцовим, котрий все більше й більше здобував визнання у Москві, підсовуючи списки українських патріотів гестапівцям. Що ж до Медвєдєва, то він заздрив Кузнєцову і боявся носа висунути з болота. Повірте, не комарів боявся.
– А кого?
– А українців і німців.
– Виходить, вони співпрацювали між собою?
Тугай довго мовчав. Нарешті сказав:
– Але, все ж таки, більше українців, бо німці до лісу потикалися неохоче. Та й врешті, навіщо їм було це робити? "Не чіпаєте ви нас – не зачепимо ми й вас. Тим більше, в нас на фронті є проблеми" – ось такий був девіз у німців на той час. В українців було зовсім інше завдання.
– Ви стверджуєте, що і німецький генерал загинув од руки вашого доблесного дядька?
– Не має значення: від Сірка, Гонти, чи ще когось. Головне, що вони повстали проти окупантів. Як німецьких, так і совєцьких. А сили, як ви знаєте, були нерівні.
– То ви нічого не знаєте про цей бій?
– З ким?
– Напевне, що не з німецьким генералом, якого називали Майстром смерти.
– А з ким?
– З Ватутіним.
– З Ватутіним?
Слідчому, мабуть, видалося, що Тугай задовго мовчить. І він ще раз повторив:
– З Ватутіним.
– На жаль, про бій з німецьким генералом Піппером я більше подробиць знаю. Про генерала Ватутіна сотенний Сірко сказав приблизно так: "Якби москаль не погрожував перетворити нас у попіл разом із цуманськими лісами, – ніхто його не чіпав би. Хай би воював з німцями, а не підставляв полтавських чи херсонських хлопців проти нас. Якби ми його не підстрелили – багато українців поклали б голови за каруселі самознищення, яку нам готував улюбленець самого верховного головнокомандувача СССР Йосифа Віссаріоновича Сталіна".
Через тиждень Петро Вербич вирішив відвідати рідні Вербковичі. Мотивація така: що там робиться? До того ж забрати заховане сало, яке тут, у таборі, зараз дуже знадобилося б. Енкаведисти все щільнішим кільцем охоплюють ліс і крізь нього все ризикованіше виходити "на полюддя". Цебто, доставляти той харч, який у селах збирали для української армії.
Треба сказати, з кожним роком збір був небезпечнішим, і тому люди ділилися харчами не охоче. До того ж уже не завжди мали чим.
Вербич ліс знав, як своїх п’ять пальців, і в тому одразу переконав командира загону, цебто сотенного Сірка. Командир видав йому кілька "магазинків "патронів для німецького автомата.
На всяк випадок батько попрощався з дочкою і вирушив у дорогу.
За той час, поки добирався до села, Тугай з Сопілкою ( псевдо Олесі) вирішили ближче познайомитися з табірною територією, на котрій зупинилася сотня УПА. Принаймні, так мотивував стрілець Тугай, хоч причина була трохи інша і про неї, здається, догадувалася вже й сама зв’язкова. Вона теж була не проти вийти із землянки. Тим паче, що погода стояла чудова. Сонце своїм промінням лагідно перебирало вже позолочене листя беріз. Здавалося, ось-ось воно задзвенить і понесе на своєму верховітті золотий гомін її величности Осени.
Небо аж до легесеньких, злегка посрібнених хмар, підняло свій перший пружний журавлиний ключ.
Кому і які двері відчинить він у майбутнє?
Вони йшли територією табору.
Йшли одне біля одного.
На відстані витягнутої руки.
Вони вийшли за територію табору на
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року