Ей, думи золотії, Насіння чисте, Коли ваш плід доспіє І воля блисне?.. Глядіть, брати, довкола: Весна йде з неба! Не справлено ще поля, Як того треба; Не вкинено ще всюди В ріллю насіння, А се ще праця й труди На покоління! Хто сіє, той не зараз Збирає плоди, І овоч рве не зараз, Хто сад...

Сьогодні великий день у Тополівській школі: у цей день має відбутися екзамен, а на йому повинен бути член ради шкільної. Тим-то у школі ще з учора все готується. І молодий, що тільки перший рік учителює, вчитель, і сторож Кирило Криворукий працюються з усієї сили. Ще вчора маненька хатка, що...

кожне деревце виростає у деревище кожна альба переливається у серенаду   поки у кроні гніздяться птахи небесні дай мені вирізати твоє ім’я на стовбурі   поки горло горить піснями дай мені проспівати хоч півканцони

…Щось з’явилося тихим спокійним світлом і окремішніми променями, плавко влітаючи у привідчинені зовнішні двері кімнати. Невагомо примостилося на краєчок ліжка, біля моїх ніг. Звісно, що я був заскочений, хоча й не бачив нічого загрозливого: невеликий, рівносторонній...

Типово, ще поїзд не їде, а всі вже їдять, хто що прихопив собі там, в придорожнім бістро В моїй голові все ріденьким рядочком сидять продавниці всіляких дрібниць в переході метро   Хоч і ні, не вони. Тільки крам їхній “все по гривні” Дешеві оті запальнички, прозорі мов...

У психоаналітичній версії прочитання Жоржем Батаєм у праці «Література і Зло» (1957) творчості англійця Вільяма Блейка, що, на думку критика-літератора, «простими до банальності фразами зміг звести все людське до поезії, а поезію – до Зла» [6, с. 59], озвучивши в...

Лікарня. Гармидер і крик божевільної баби. Немає глибокого неба, ні поля з ярами, Чогось забарилась любов у вінку із барвінку… Один я на світі, мов Юда в гаю на вірьовці!.. І бурі затихли, вітри не летять; пожовклий листок із верби не впаде на ковдру, що тіло моє обляга, — не...

Усі терористи світу за вікнами зимного міста не вартують склянки абсенту на твоїх сідницях. Упосліджене еросом суще сьогодні – відстань від гомілки до стегон і кожна між них дрібниця.   О скільки ще трапиться війн, і скільки в полоні чекатимуть приходу волхвів із дарами...

Ніч – капелюх в половину обличчя. Дурман алкогольний у склянці – місяць із вікон, мов плащ у приймальні, розвісив душу мою – аромат, що звично приходить із нею у тальмі ласки. У дзеркалі – зліпок якоїсь маски.   Коньяку довкіл шиї обвився гад, заковтує харч...

* Вже Підзамче позаду. Сірий потяг в’їжджає в Знесіння – ув одвічне спасіння, зелене чиєсь воскресіння... ** Дерев’янісидіння. Чийсь матюк в’ївся в лак. Спить бабуня навпроти, підмостивши кулак. Помолившись від серця на добру дорогу та курчат у картонці довіривши Богу....