Місячна Соната   (Хєлені)   Там місячні риби танцюють в тумані, В глибинах вулкану ховають казки. З очима бузковими місячні пані Говорять із місячним Духом Ріки. Там місячні булки із місячним маком Під місячним небом печуть чаклуни. І місячні виють ночами собаки, На землю скидаючи...

«Білий налив», «Український письменник», 1994 р.; «Книжка», BONAMENTE, 2000 р.; «Голоси на вітрі», «Піраміда», 2004 р.

Вірші – наче маленькі діти, Так і просяться у широкий світ. Вгойкуєш їх, Вколишкуєш, Нишком затуляючи вікно Від всевидющого ока того, Що стоїть за спиною, Щоб, не дай Бог, не вгледіло. І, щоб не дай Бог, діти не побачили Хоча б краєчком ока той світ, Бо, хіба ж тоді...

Псалом Processional   І чужа мудрість так само.   Доки плоть - це скло.   Пригадуєш той вечір із дитинства: коли блукав за електростанцією,   це сову ти знайшов тоді? Її крильця були розправлені, прибиті до стовбуру сосни,   у дзьобі згорнута...

Рама, прагнувши духовних знань, мандрував по всій Скіфії. Повер­нувшись на північ, Рама був вра­жений культом людських жертв, що панував серед його племен. Едуард Шюре Є долина між лісом і пасмом горбів, Де колись починалась трипільська культура. Річка Віта біжить між столітніх дубів....

Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює – хижий звір. Вітер осклянив будинки. Вітер серце проймив. Вітер станув навшпиньки І нас забив. Вітре, замкнув мені дух ти! Обкрижанив ограду. Розсипав між нами зраду… Вітер окайданив бухту…

Вітер стогне, виє, свище, Вітер збився з пантелику, Утворив з життя він грище, І буяє, і теряє вільну силу, міць велику. У змаганнях — чи ж потрібних?..— Він шука собі подібних, Не знаходить — і в одчаї Дико свище — вище, вище, далі, далі од звичаю... Жовтень, 1914 р.

Вітре буйний, непощадний! Маєш силу ти велику: Через степ, діброви й море Дмеш і крутишся одвіку. Як солому, серед лісу Дуба з коренем положиш; Я ж один стою нерушний, — Ти зломить мене не зможеш. Ревучи, великі бурі Понад мною пролетіли, Та зігнути не зігнули, — Тільки серце...

Віхоли ходять три дні — не знайдеш і власний поріг, жоден би східний цар дарів своїх не доніс. Взимку, я пам’ятаю, мама з капусти пекла пиріг, а від вологи потрошку в сіль додавала рис; печиво із цукатами виявлялося на обід, куртки не висихали після санчат та інших...