Електронна бібліотека/Поезія

Спорудження залізничної станції (1931) (дубль)Дебора Фогель
Спорудження залізничної станції (1931)Дебора Фогель
«Акація квітне» (1932)Дебора Фогель
Квіткові з азаліямиДебора Фогель
ПубліцистикаДебора Фогель
Мавка і БерсеркГанна Заворотна
Втеча до морокуІгор Скрипник
Із майбутньої книгиВасиль Кузан
Доторкнутися до кумираЄвген Баль
Азовські сомикиЄвген Баль
Меридіани штурмана БаркаЄвген Баль
З книжки «Глінтвейн дорогою на Говерлу»Василь Карп’юк
Нічні голосиОлег Янченко
Майже елегія. Зі збірки «Елегії острова Патмос»Олег Короташ
Моя Венеція. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Політ над містом. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
"найрідніша цей зачумлений вигуком вірш..." Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Елегія Маяковському. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Блюз біженців. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Елегія зла. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
«– А давайте надамо німому слово, –». Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Денний чай у Лондоні. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
dasein. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Пластика. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Це твоя п’єса, мабуть... Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
творити мовчання. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Сієста. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
ВтечаГанна Заворотна
Постійність пам’ятіІрина Ликович
ЧічкаМихайло Трайста
Поле крові. Іловайськ. Фрагмент роману «Трьохсотлітня Голгофа. Фавор»Катерина Мотрич
КРИГА СТАРОЇ ПЕРЕПРАВИОлег Янченко
Зі збірки «Вірші про все і ніщо» (2017)Петро Гнида
Завантажити

Місячна Соната

 

(Хєлені)

 

Там місячні риби танцюють в тумані,
В глибинах вулкану ховають казки.
З очима бузковими місячні пані
Говорять із місячним Духом Ріки.

Там місячні булки із місячним маком
Під місячним небом печуть чаклуни.
І місячні виють ночами собаки,
На землю скидаючи місячні сни.

Там місячний Кіт своїй місячній Миші
У ліжко приносить із кавою сир,
І місячний Дехто сьогодні напише
Свій дивний віршований місячний твір.

 ****

Перша ночі по Цельсію. Сніг в босоніжках не тане.
Понад Римом дощі із, напевно, святої води.
Хтось у каву додасть трохи лондонських свіжих туманів.
„Ми помрем не в Парижі”, та все ж таки будем на „ти”.

Нам у місті не стріти дахів, де не пито ще чаю,
І річок не знайти з незнайомим у них водяним...
Перша ночі по Цельсію. Вітру на морі немає...
Я вбираюсь в луску й по Дніпру вирушаю на Крим...

 

 

Риба

 

А Риба на ранок воскресне.

Розплющить всемудре око –

І крига над нами скресне

В предтечі Нового кРоку.

 

А Риба нап’ється зілля

І гайда гуляти степом.

І бісер її божевілля

Архангел змітатиме з неба.

 

І хтось по-зимному чесний

В нас випустить залп трикрапки...

Та Риба на ранок воскресне

І буде усе. Спочатку.

 

 

Лисяча зимівля

 

Хай нічого не буде змінено,

Як вернемось з півнями дикими.

Й стане дощ - із новими силами,

Станем ми - рудими і тихими.

 

І циганським космічним табором,

І коморами сонних закоханих,

Й під забутим хазарським прапором

Пройдуть звірі, ще не полохані.

 

Не полохані і не приручені,

І не названі жодним іменем.

А як прийдуть дощі й заручини -

Хай нічого не буде змінено...

 

****

Дощ сховає мене у кишеню свого балахону,

Й сотні тисяч лисиць будуть бігти по шпалах услід.

А я спатиму там, де вбирають гостей у корону,

Де ходив Тамерлан і Чеширський чеширився Кіт.

 

Де до смерті мене залоскочуть й залюблять дерева,

Ті, яким не привласнено ще ні імен, ні землі.

Дощ обійме за плечі – я стану його королева,

І навчуся літати у снах, чи бодай на мітлі.

 

Недопите какао чекатиме вірно на мене,

Й запасатиме сонце на сум чи на зиму з вікна.

У світи, там де дреди у янголів вічнозелені,

Я піду із Дощем, а вернуся як завжди – одна.

 

****

 

Мій ляльковий театр сьогодні спить,

У лялькових фортецях тепер зима.

І мовчать іграшкові мої хрести,

Бо не кличе в похід моя жар-сурма.

 

Збережи моє пір’я на божий рік,

А як тільки на баштах воскресне дзвін,

Вловлять радіохвилі пташиний крик,

Й моє військо лицем упаде в полин...

 

****

Я тобі не сестра, я тобі листопад,

Ти мені сто вітрів, але тільки не брат.

Стратять листя в багатті – за вірність весні.

«Намалюй баранця на прощання мені...»

 

Сонце вирвуть з небес мов запалений зуб –

Нас тепер не зігріє і тисяча шуб,

В двигуні догорає останнє пальне,

«Приручи на прощання, будь ласка, мене...»

 

Світ помре із дощем, як завжди, через нас...

Чай застиг на столі і нікого не спас.

Шлях накреслить змії нам останньої хвіст...

Я не пам’ять тобі, я тобі падолист...

 

Як гірський під тобою здригнеться хребет,

Душі вбитих смерек берегтимуть тебе.

Цих пустель не злічити – їх більше, ніж нас,

Та крізь шкіру удава нам видно слона...

 

****

На годиннику грудень – від цього немає ліків,

Білим прапором місто Святий накриває Андрій.

У режимі ч/б ми існуємо вірою в літо,

І відрощуєм кігті в безмовній полин-норі.

 

А туман розмиває межі чужих асфальтів,

Вже не треба Шенгенки в твої кольорові сни...

Ти впізнаєш мене. Й на ранкових напишуть шпальтах,

Що синоптики й досі

чекають

пришестя

весни...

 

Полярна бурчалка

 

Мене колисатимуть білі ведмеді,

І пустять погрітись у сніжну нору.

Я їстиму рибу і спатиму в пледі,

Під спину підклавши кору.

 

З пінгвінами йтиму щодня на зарядку,

Й мороз приручу, як у пічці вогонь...

Моржів научу я співати колядки

І каву лизати з долонь...

 

І мову песців я почну розуміти,

І з білками булки пектиму в дуплі...

І будуть у снах мені бачитись квіти

На ранньовесняній землі.

 

****

Світ мене переміг, я сьогодні сама,

Я сьогодні трава між бетонових плит,

Небо смикну за місяць – заплаче сурма,

І озветься стрільми перший яблуні цвіт.

 

Без меча і коня, без коріння і крил

В божий день я дивлюсь крізь відкритий вогонь.

Тебе смикну за серце і впаду без сил,

І суниці ростимуть мені із долонь...

 

 

****

 

Вікнам зимно і мокро,

Крига у кранах твердне.

Вечір помре, і вкотре

Кай не впізнає Герду.

 

Під обладунком рани,

Чесні, святі й відкриті.

Молиться хтось в тумані,

Щоби птахи були ситі.

 

Хтось під знаменом лева

Вітру дарує коси.

А Снігова Королева

Йде по пустелі боса.

 

Можна уже назовні –

Чуєш: грози немає.

Бачиш: в самотнім човні –

Герда шукає Кая.



Партнери