Електронна бібліотека/Поезія
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
- Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
- Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Рама, прагнувши духовних знань, мандрував по всій Скіфії.
Повернувшись на північ, Рама був вражений культом людських жертв,
що панував серед його племен.
Едуард Шюре
Є долина між лісом і пасмом горбів,
Де колись починалась трипільська культура.
Річка Віта біжить між столітніх дубів.
Ні, не річка — болотна рідинність похмура.
А проте в давнину тут пливли кораблі
По річках, що лишили прадавні потопи.
І махатми індійські тут серце Землі
Ще й донині шукають —
У центрі Європи.
Не дивуйтесь із мене — я сам це читав
У писаннях, які невідомі сьогодні.
Тут божественний Рама посвяту дістав
Від Вогню, що живе у захмарній безодні.
Був він юним сколотом з північних племен,
Що повстав проти крові, якою кропили
Темні жриці ненависний людям дольмен —
Валуновий граніт, необтесані брили.
Там вели на заклання струнких юнаків,
Що пишатися мусили смертю такою.
І розпатлана жриця, хазяйка віків,
Ніж вганяла у груди сліпою рукою.
І дивився на те синьоокий орач,
Що піснями умів солов’їв чарувати.
Потрясав його груди невидимий плач:
Що ти робиш, кривава, розбещена мати?
Рама вибіг з долини і вирвав ножа,
І закинув далеко в урочище Віти.
Чорне лезо ковтнула болотна іржа —
Вмійте жити, приречені, й сонцю радіти!
Так з’явився той бог, що на білім коні
Світ пройшов від Дніпра до верхів’їв Тібету.
О, шість тисяч років! Нерозгадані дні
І легенди, якими живилась планета.
Він — король мудреців, він— засновник
держав.
Батько вод, що індійські поля оросили,
Цілий світ на долоні у нього лежав,
Заворожений словом небесної сили.
Ця легенда про Раму ще й досі жива,
Хоч померла ріка, що її породила.
Залишилася в лузі висока трава
Та на місці дольмена забута могила.
Віта. Віта! По–нашому Річка Життя.
Я простую селом повз крамницю та школу.
Ген бабуся на призьбі гойдає дитя
Та Грицько–бригадир сонно крутить
“Спідолу”.
Чуєш, Грицю? А винеси кухлик води
Чи міцнішого зілля — вода тут солона.
Чи тобі це відомо, сколоте рудий,
Що село твоє старше від стін Вавілона;
Що раніше від Біблії Рама отут
Вчив братів поклонятись Вогню гомінкому
Та любити людей, шанувати свій труд
І ніколи не зичити лиха нікому?..
Так ми й виросли, Грицю… З цієї землі
Не ходили сусідні краї грабувати.
Та місили цю землю в захланному злі
Люті коні монгольські й німецькі гармати.
Ген у лузі лопати гризуть чорнозем.
Діти хмизом заклали зорю п’ятикутню.
Їхнє вогнище творить найвищу з поем —
“Рамаяну” Космічної ери могутню.
І відважний сколот, що злетить до зірок,
Десь далеко вгорі над земними вітрами
Пригадає це вогнище, перший урок —
І полине довершувать місію Рами.
Останні події
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»
- 22.04.2024|15:36У столичному «Комфорт Тауні» відкривається нова «Книгарня Є»
- 22.04.2024|15:15110 тонн макулатури російських і радянських книжок обміняли на два пікапи для ЗСУ