…Дошкуляли зухвалі пориви вітру, раз по раз вдаряючи у віконну шибу. Подеколи, настирливість їхня зростала й видавалось, що скло не витримає нагальної навали. Проте, зістарені масивні дубові рами залишалися незворушні. Вони трималися й тримали. Раптом хлюпнуло рясним одчайдушним дощем....

Візьмеш у жменю сонного насіння І не пізнаєш власної руки, — Най синій день, най у землі коріння, Жіночий сміх і соняшні книжки! Я не люблю самотнього зідхання — Нащо давать далеким зорям звіт? Не долетить ні перша, ні остання З моїх думок у невідомий світ. Це ти така і тепла, і...

І Кладусь я спать. Три янголи в головах стоять. Один янгол — все бачить, Другий янгол — все чує. Третій янгол — все знає. І приснивсь мені Син. Наче він сам проти ворога ставає. А той обступає, просто в груди рубає! (Перший янгол вид свій закриває). І ніби поле рівне, рівне та...

Голови зі злоякісними ідеологіями знову загарбують життєвий простір, окуповують пострілами в життя, несуть смерть, і чомусь саме такі, що зло сіють, вкотре правлять в Росії. Боремося з їхніми багаточисельними арміями зомбованими, із їх псевдоподобою людини, яка заплямована...

Як довідались татари, Що повстали Холм і Львів, Землю Галицько-Волинську Хан їх знищити схотів. На волинський Володимир То не хмара чорна йде, То не грім гуде далекий, А то військо хан веде. Виїжджає князь Василько: “Залиши мій рідний край!” Але був глухий, як камінь, Хан татарський...

Війна, війна – світ палає! А на війні люд вмирає. У неділю вранці-рано — Всім рекрутам заказано... Одна вдова мала сина Та й на війну спорядила. Син на війну вибирався Та й з рідними прощався. Було в його три сестриці, Та й усі три порадниці: Старша сестра коня веде, Середульша...

Війною стрів мене цей Світ. Із неба кидав до колиски Заліза толові огризки І вишень ранній первоцвіт. Стогнав і лаявсь Білий Світ... Та я не чув того нічого: Було ще місяців – Не літ – Мені від роду, як прочовгав Рік чотирнадцятий свій слід, Кривавий і могильний слід. Мене він...

Лежать, лежать снiги, пливуть лiси у крайню Раїну, де над вiтром — дальня путь. I гаснуть голоси гракiв i вечiр витре З усесвiту iсторiю снiгiв. З яруги викотивсь багряний ґалаґан I цапки став над падлими полями Подобень мiсяця. Туман Топив в затонах пам´ять. Рами Небес розчахли....