Його Пластиліновий Протез руки Розмовляє Німими жестами Мови хакі. В акваріумі Неповнолітніх Безпричальних таланів Загниваючий Сморід жахів, Бородаті Слимаки Човгають Автоматами По нагрудних Кишенях Колишніх Пострілів. Шкода, Що зірки Намертво Склеїли Терпкий...

Ніч сьогодні прозора й ніжна. В кімнаті сиджу. Оркестра з цирку. Вигуки гарцівниці блакитносніжної. Я перенесусь у цирк на хвильку. Не чути більше дива грізного — Тореадора — переможця крику. Ах як люблю бездонність блиску різного І цю просту солдатську грім-музику. Я повний вигуків...

Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав: «Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?» «Від того, що (коли не втнеш сеї дурниці) Всередині, як ти, порожній він»,— сказав. Харьков І декабря 1820 года

Ця історійка має всього-навсього три персонажі. Чому три? Річ у тім, що, по-перше, людство не винайшло нічого більш геніального й тривіального за святу трійцю, а по-друге, людство вже більше не вабиться битвами народів, космічними далями та маривними ілюзіями. Швидше воно зацікавиться тарганом,...

Цілий день якийсь непевний настрій, — Почуття великої утрати,— Дві морозом знівечені айстри Ти з садка принесла до кімнати… І коли ці напівмерлі квіти Ти мені на книжку положила, Я відчув, як, протікавши звідти, Смертний холод протікав по жилах! І весь день гнітить мене...

Я віри алебастром виперу серця. І вибілю із них своє найперше. І Духа я відчую. Сина і Вітця. І підіймусь, упавши, й знову стану я на прю у герці   За те, що проминає й стане вічний тлін Й за те, що в Вічності ніколи тліть не буде. Й візьме мене на руки Вічний Він Й як брата, як...

Раз на вікні, у панському будинку, Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку Або на лапки морду клав. Якраз проти вікна, звичайно під барканом, Дворовий пес Бровко лежав І думав: «Бач, яким він паном, Ледачий Цуцик, став». — Здоров був, Цуцику!...

Перед другою світовою поховала сина Відтоді мешкала у Перемишлі на Смольки Елегантна і педантична хоч вже трохи забудькувата щодня кормила на балконі голубів й вирощувала на їх лайні мушкательки-гіганти На все несправжнє – маргарин ячмінну каву блондинку з сусідства і дітей з пробірки...