Царство небесне, - говорять вони про життя. Про хатній побут, про час, який їм відпускається на кохання. Царство небесне - вони називають свій споконвічний світ, дитячу печаль, що сковує мову відважних. Царство небесне – це дишуть тварини в стайнях, це надивляються за...

Цвіт в моєму серці. Ясний цвіт-первоцвіт. Ти той цвіт, мій друже, Срібляний первоцвіт. Ах, ізнов, кохана, Де згучала рана — Квітне цвіт-лервоцвіт! Слухаю мелодій Хмар, озер та вітру. Я бриню, як струни Степу, хмар та вітру. Всі ми серцем дзвоним, Сним вином червоним — Сонця, хмар та...

Це буде вимовлено колись уперше і зафіксується, як перша адреса – цей час, який усіх перевершить, хоробрості небезпечні леза. Це буде сигналом займати вокзали, підставою обірвати розмову, ця пам’ять, якою нас пов’язали, вихід у пору передзимову. Як я...

І Сім десятків років увірвалися в спокій, Але дихає тишею хата щаслива, Прожила це життя, як на ниві широкій, Наробилась, набачилась горя і дива. Літні ночі озорені, зими колючі, Березневих світанків сувора меріжка, Сім десятків років, як бажання жагучі, Стали колом тісним, гомонять біля ліжка....

…Сенсу життя, аж такого, не існує. Його конче слід створити самому. І це часто не якісь глобальні звершення, а звичайні-незвичайні події та явища, зустрічі та прощання, що спромоглися дещицю додати, я вже не кажу все перевернути, у твоїй особистості. Коли усвідомиш це, звісно, процес...

Було досить прохолодно. Особливо якщо порівнювати з кількома попередніми квітневими датами, що приємно здивували мало не літніми днинами. Весна цьогоріч рання. Але вночі пройшов дощ і сьогоднішній ранок таки був зимним. Човгаючи асфальтованою дорогою й думаючи про своє, я ледь не підскочила від...

Це і є життя – її серцебиття, її медичні картки, її проїзні квитки, кожна з її речей, фарба довкола очей, час, який минає, коли вона засинає.   Це й була боротьба – чорна скашна труба, братні хрипкі баси, вимотані голоси, вересневі міста, вся її...

Це не сніг. Це попіл із цигарок янголів, що сіли перекурити перед святами…