Хто хоча б раз народився, той хоча б раз помре. Вибач – від мене легке алкогольне амбре. Втім, для мужчини то є нормальна річ. Надто під вечір – ніч, наче кітч – навстріч.   Хто хоча б раз оступався, падав лицем в лайно, Надто – в присутності жінки, знає, як...

Хто храми для богів, багатіям чертоги Будує з мармуру, в горорізьбу фронтон Ясний оздоблює чи в лініях колон Задовольняє смак, вибагливий і строгий, — А я під буками, де сходяться дороги, Простоту радісну узявши за закон, Хатинку виліпив, — і, наче довгий сон, Життя моє тече...

Хтось гладив ниви, все гладив ниви, Ходив у гніві і сіяв співи: О, дайте грому, о, дайте зливи! — Нехай не сохнуть злотисті гриви. Хтось гладив ниви, так ніжно гладив... Плили хмарини, немов перлини... Їх вид рожевий — уста дитини! Набігли тіні — і... ждуть долини. Пробігли...

Хтось гладив ниви, все гладив ниви, Ходив у гніві і сіяв співи: О, дайте грому, о, дайте зливи! — Нехай не сохнуть злотисті гриви. Хтось гладив ниви, так ніжно гладив. Плили хмарини, немов перлини... Їх вид рожевий — уста дитини! Набігли тіні - і... ждуть долини, Пробігли тіні...

Хтось дурість вважає силою, Діяльністю звуть суєту. Того, хто нікого не милує, Хвалять за вдачу круту: «Він не ганчірка – кремінь!» Кремінь... Його б до кресала, Щоб вічна душевна темінь Хоч в іскрах миттєво скресала.

Хтось метнув неминучу стрілу. Захиталось струнке оперіння, І, негаданий креслячи лук, Під ногами тікає каміння. Заступило веселкою зір. Чисті барви на диво веселі. Замість неба, і міста, і гір — Небувалі пливуть акварелі. Ти, що мечеш всі стріли — Один, Тільки ласка — стріла...

Хтось спробує продати це як перемогу. Хтось спробує продати це як поразку. Життя писали мов передмову – щоби книжку не хотілося відкласти відразу. І для оповіді взяли саме ці ландшафти, де початок весни – як початок драми. Мовчать поети, мов затоплені шахти, як волхви,...

Я прокинулась. Відкрила очі. Що це? Чому? Ще ж зовсім темно! Ще ніч. Чому я не можу спати? Оглянулась. Густий морок навис над моїм ліжком. Він обвив мене своїми липкими лапами. Видно лише обриси предметів. Крісло, Поличка з книгами, вікно. Важкі темні штори, які нависли над ним пропускають...

Перший сніг, як в нашу останню ніч У квартирці твоїй на Подолі: Відгортав ти волосся з пліч – Я гадала в умі чи ти доля. І лилися обійми в постелі, І гадав ти, твоєю я буду, Я ж не кину своєї пастелі – Навела я на тебе облуду.   Перший сніг у ніч листопадову Принесе...