Люба киця зненацька заслабла, Геть охляла раптово і знагла. Вже не мило їй ніц – Ні кіно, ані віц, Ні роками сподівана слава.     Досягла вже чимало, багато; Осягнула, де будень, де свято; Здобула реноме, Закохала мене – Все це нівечить слабість...

Який гарний колір стелі, думає кучерява блондинка Аня, коли до неї приходять пацанчики. Хороша дівчинка - така відкрита, ввічлива і вдячна, думають пацанчики, коли тікають від неї під ранок.

Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким. Упасти на хвилі прозорі. Буяти над морем хибким. Лунали, б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне.

хочеш дочекаємося закінчення літа коли жалі особливо гострі а їхні руків’я годяться тільки на те щоб викласти їх перед собою на гарячому сонці? воно стікатиме лезами як перестиглий місцевий фрукт поки ми триматимемося за руки не зводячи очей із цього кривавого...

Хочу літати, від щастя співати. Бульбашки мильні пускати з балкону. Хочу солодкої білої вати, Хочу кульбабок букет у долоні. Хочу босоніж іти по калюжах, Без парасолі пірнати у зливу. Хочу під ганком троянди і ружі, Хочу будинок, великий, красивий. Хочу літати з тарзанки у воду, Сірих...

Хочу розповісти вам історію про велетенського кота рудого як висохлі серпневі покоси він має лиш білий нагрудник сумні зелені наче зелене масло очі часто прижмурює брови наче вивчає наукову працю бо сонця тут не трапляється коли ви востаннє бачили сонце свого часу на початку...

Збірка вийшла друком у 2006 року у Донецьку, видавнича аґенція «ОST»

. . .   ти мав за гріх, щоб відлучити їх, щоб стерти шал і здерти покривало. вони тобі кривавили, та мало, аби хоч обернути цей поліг,   а вже гребти – то й граблів не настарчить, розтруситься за обрії чужі; а вже свобода – то маленький шкварчик, який припадком...

Я дивився на неї і бачив Храм. Великий, могутній... Храм людства... А вона була його часткою, миттю, до якої хочеться доторкнутися і наповнитись, увійти і розчинитись. Це було творіння Всевишнього, витвір, яким Він міг пишатися. Це була жінка, заради якої йшли на війни, боролися, перемагали і...

До 100-річчя церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Владиславка Миронівського району.     Зводиди церкву неквапно й розмірено, Храм бо Господній не клуня й не хлів. Місце обрали роками намріяне – Насупроти гулівських ручаїв.   Щоб, коли сонце зійде над...