Завантажити

Я дивився на неї і бачив Храм. Великий, могутній... Храм людства... А вона була його часткою, миттю, до якої хочеться доторкнутися і наповнитись, увійти і розчинитись. Це було творіння Всевишнього, витвір, яким Він міг пишатися. Це була жінка, заради якої йшли на війни, боролися, перемагали і гинули.

Вона була світлом, осяянням, подихом. Вона була повітрям – тонким, шелестливим, пружним. Вона була часткою Храму, і Храм був в ній, як колись, дві тисячі років тому – це надзвичайне, глибинне, материнське – втілилося в Марії і пролилося соковинням на інших жінок. Не всі його побачили, не всі зуміли оцінити вибраність, яку подарувала їм Праматір. А чи всім це було треба? Лише таким як вона, що народжуються одна на століття – звеличена і страждала.

Я дивився на неї і бачив Храм, з присмерком у склепіннях, чистотою у молитві, глибиною у пізнанні. І вона – таємнича і задумлива, яскрава, сонцесяйна, завжди чиста і ніжна, така, яка мріється кожному, хто вміє мріяти несла тепло, душевний спокій.

Я дивився на неї -

І бачив Храм...

читати