Як упав же він з коня та й на білий сніг. — Слава! Слава! — докотилось і лягло до ніг. Ще ж як руку притулив к серцю ік свому. Рад би ще він раз побачить отаку зиму. Гей, рубали ворогів та по всіх фронтах! З криком сів на груди ворон, чорний ворон-птах. Вдарив революцьонер —...

Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд, Хоч нічого не знайдеш, крім болю, Хоч нас жде невіддячений труд! Уперед проти зла однодумно! Розрослася ворожа юрба. Не гадаймо прожити безсумно, Бо життя — неминуча борба. Уперед, хто не хоче конати, Статись трупом гнилим...

Психосексуальная основа деструктивности Практически любая форма деструктивности имеет своей подспудной целью достижение власти и влияния. Впрочем, сразу стоит оговориться, что и реализация конструктивных идей также предполагает наличие власти и влияния на окру­жающий мир. Практически любое...

ПОЛЯ «Проходила по полю Обніжками, межами. Біль серце опромінив Блискучими пожалій. Поглянула - скрізь тихо. Чийсь труп в житах чорнів... Спросоння колосочки: Ой радуйся, Маріє! Павло Тичина «Скорбна мати» Було три сестри… У якомусь іншому житті. Вона –...

Планида  Мов сльоза по обличчі мертвого, текла по вечірньому небі його ж доленосна зоря. Точніше, її зоря. Бо несподівано померла теща письменника-психолога Кирила Масляника – набожна-перенабожна Гафія Теодорівна Степанюк, яка останнім часом більше часу проводила у церквах,...

Про події, які відбуваються в Україні, можна говорити. Але сьогодні не до балачок, бо душа кричить. Як громадянин я підтримую акції мирного протесту і категорично засуджую побиття людей, чия висока честь і гідність – поза будь-яким сумнівом. Ті, хто віддавав злочинні накази, опинилися...

ПЕРЕДНЄ СЛОВО, яке можна й не читати, але тому, хто все ж наважився — низький уклін від автора, безмежна шана й подяка Чи не гоже було б нам із тобою, шановний читачу, почати старими словами ратних повістей про похід на славетну гору? Початися ж цій пісні по билицях часу нашого, а не...

І Якось брів я звільна полем, весь заглиблений у себе. Поле тихло, ніби лебідь, що на осінь відлюбив. Та й не згледівсь, як уплив я в голубу тональність неба. В пролісковій темі неба всесвіт дихав голубим. Голубим я став, як голуб із небесної купелі. Став я зовсім невагомий, ніби вечорова тінь....

…Оце вже насправді: немає меж, існують лише перешкоди. У тому й річ, що всюди тобі помагатиме Бог. Залишається лише сповна покладатися на Нього. Мої міркування, конкретної з цієї нагоди й пригоди, не раз згадую і навіть подивовую… Одначе, на папері забаглося викласти лише зараз....

усе насправді витікає мов вода із незамулених кранів нашої свідомості усе тече як тепла прозора річка що немає початку і немає свого кінця і ми ходимо берегами ніби колами круговерті блукаєм по лісі серед таємних пагорбів тягнемось наче сосни до високого неба усе насправді тиха трава що...