Психосексуальная основа деструктивности Практически любая форма деструктивности имеет своей подспудной целью достижение власти и влияния. Впрочем, сразу стоит оговориться, что и реализация конструктивных идей также предполагает наличие власти и влияния на окру­жающий мир. Практически любое...

ПОЛЯ «Проходила по полю Обніжками, межами. Біль серце опромінив Блискучими пожалій. Поглянула - скрізь тихо. Чийсь труп в житах чорнів... Спросоння колосочки: Ой радуйся, Маріє! Павло Тичина «Скорбна мати» Було три сестри… У якомусь іншому житті. Вона –...

Планида  Мов сльоза по обличчі мертвого, текла по вечірньому небі його ж доленосна зоря. Точніше, її зоря. Бо несподівано померла теща письменника-психолога Кирила Масляника – набожна-перенабожна Гафія Теодорівна Степанюк, яка останнім часом більше часу проводила у церквах,...

Про події, які відбуваються в Україні, можна говорити. Але сьогодні не до балачок, бо душа кричить. Як громадянин я підтримую акції мирного протесту і категорично засуджую побиття людей, чия висока честь і гідність – поза будь-яким сумнівом. Ті, хто віддавав злочинні накази, опинилися...

ПЕРЕДНЄ СЛОВО, яке можна й не читати, але тому, хто все ж наважився — низький уклін від автора, безмежна шана й подяка Чи не гоже було б нам із тобою, шановний читачу, почати старими словами ратних повістей про похід на славетну гору? Початися ж цій пісні по билицях часу нашого, а не...

І Якось брів я звільна полем, весь заглиблений у себе. Поле тихло, ніби лебідь, що на осінь відлюбив. Та й не згледівсь, як уплив я в голубу тональність неба. В пролісковій темі неба всесвіт дихав голубим. Голубим я став, як голуб із небесної купелі. Став я зовсім невагомий, ніби вечорова тінь....

…Оце вже насправді: немає меж, існують лише перешкоди. У тому й річ, що всюди тобі помагатиме Бог. Залишається лише сповна покладатися на Нього. Мої міркування, конкретної з цієї нагоди й пригоди, не раз згадую і навіть подивовую… Одначе, на папері забаглося викласти лише зараз....

усе насправді витікає мов вода із незамулених кранів нашої свідомості усе тече як тепла прозора річка що немає початку і немає свого кінця і ми ходимо берегами ніби колами круговерті блукаєм по лісі серед таємних пагорбів тягнемось наче сосни до високого неба усе насправді тиха трава що...

Усе — лише не це! Не ці спокійні дні, Де всі слова у барвах однакових, Думки, мов нероздмухані вогні, Бажання — в запорошених оковах. Якогось вітру, сміху чи злоби! Щоб рвались душі крізь іржаві ґрати, Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби — І варто буде жити чи вмирати! Не...