учись дивитись на Тараса увись а помненьку у хатину в стерню небесну стріху величезну поезну

Учитель мій! Як ми тебе любили, як слухали тебе в полоні юних мрій! У пам´яті моїй тримає років сила твій тихий карий зір і кашель твій сухий. Ти нас повів закохано і сміло в незнаний світ, чудесних повний чар. В твоїх словах, що ми в серцях лишили, пізнали ми любові й дружби жар. Закони...

Я чув цю історію вночі, під тихий шелест літнього дощу. Ми сиділи на критій веранді станції Зелений Гай, що стоїть на 1088 кілометрі автостради Москва — Сімферополь, і розмовляли про найнезначніші речі, про які звичайно говорять подорожні, малознайомі люди. За нашим столиком було...

Уяви, які люди бувають наївні: душу витрушують, гейби лахи старі, розмови фейсбуком до третіх півнів, глип у вікно - воронок у дворі... Двірське коромисло заношене щедро: Блискучі рамена від сильних долонь, це скільки води перелито у цебра і скільки невимито різних осонь? А осінь стара, наче...

- Чого ти мовчиш? - Я? Нічого. А що? - Чого ти дивишся? - Тобто, "дивишся"? Стою собі і дивлюся. Удалеч. Оголошення он читаю. А що треба робити? - Яке оголошення? - тупо спитала Оля, за інерцією ведучи допит, котрий, як вона вже бачила, ставав дедалі безглуздішим. "Брила, а не людина", -...

Коли догорятиме у вiках остання зоря — горiтиме моя мисль i страждання, а на чорнiй смузi неба кривавими лiтерами спалахнуть пророчi Франковi слова: Народе мiй, замучений, розбитий, Мов паралiтик той на роздорiжжу. Людським презирством, нiби струпом, вкритий!.. В iменi твоєму, Фавсте з...

— Дідусю, а коли ти мене на охоту візьмеш? Я теж хочу зайчика встрелити! Отак завжди маленький Павлик прохав свого дідуся-мисливця, як тільки дідусь брався за рушницю. Дідусь гладив Павлика по голівці: — Візьму, візьму, Павлику, ти ще маленький, підростеш, тоді й...

Тремтячі тіні в душі моїй І вона. З нею — сум, а не радість німа, Невиразність мрій. Оголений стою на морозі, Конаю. В пів на шосту зустрінутись маю Там, на розі. Вперше була байдужа вчора. Без стону — Люблю — говорила нещирим тоном До зимного моря. Нещирим тоном? Нещирим...

Я околений жмутом моїх відчувань. Але я їй скажу, що вони всі — довкола неї. Захід над бухтою. Які засліплюючі киреї — Глянь! Електрика довкола сопки — вдалині, в тумані — фантазоцирк. Ще торік ця аналоґія нас смішила. На стіл забравсь прекомічний — моя панна...