Два абрикосові дерева посварилися, немов торговки бубликами на базарі, й заквітнули спересердя. Так квітнули і сварилися, сварилися й квітнули на всю пельку… А інші абрикоси зацікавлено слідкували за сваркою, повернувши замість голів (ну немає голів у дерев!) гілки. Отак з цікавості всі...

Збирається мій знайомий В далеку мандрівку. Придбав собі в Туреччину На тиждень путівку. Костюм купив елегантний, Вчить турецьку мову. Уже знає, як звуть турки Свиню і корову, Як спитати по-турецьки, Почім у них шуби, Де купити мило й пасту, Яка чистить зуби. Голова тріщить у нього Від отих...

Тут обелісків ціла рота. Стрижі над кручею стрижуть. Високі цвинтарні ворота високу тишу стережуть. Звання, і прізвища, і дати. Печалі бронзове лиття. Лежать наморені солдати, а не проживши й півжиття! Хтось, може, винен перед ними. Хтось, може, щось колись забув. Хтось, може, зорями сумними у...

Валиться туча гримуча, студена, Від блискавки грому горить небосхил, Під градом трепече від жаху вселенна, Земля умирає, збавляється сил… Валиться туча і блискають громи, Кривавляться небо, і гори, і лан, І смерть скаженіє — гудуть хмароломи, Вже всесвіт сповився в смертельний...

Самими віршами я марю день і ніч. Самі слова - моїх очей пожива. Їх відблиск мов ліхтарик в темені вночі, їх віск Стікає в день новий з нових небес, немов у бороду олива. Самими сонцями наповнений усесвіт вщерть. Самими світлами душа людська, мов дошками, оббита. І навіть коли скрапує вона у...

Незнайомій з 13-ої камери Люлі-люлі... Тук-тук-тук... Спи, сусідко з-за стіни. Крильми круки чорнопері по камері сіють сни. Спи, дівчатко... Тук-тук-тук.. Спи, сусідко. Тиха нічка простеляє темінь риз, як черничка м´якорука, гонить крука блиском сліз. Спи, дівчатко... Тук-тук-тук.. Спи...

Тюрмо народів, обручем сталеним Ти обціпила їх живі сустави Й держиш — не для пожитку, не для слави, А лиш для жиру клевретам мерзенним. Отак пастух попута коні в полі Через ногу; здаєсь, три ноги вільні, А йти вони, ні бігти не зусильні — То ржуть, гризуться спільники...

Тяжко-важко вік свій коротати У незнання сумерці німім, І хилитись, і в ярмі стогнати, До могили простогнати в нім. Тяжко-важко вік цілий боліти, А не знати навіть, де болить; Мучитись у горі, а не вміти Того горя й крихточку вменшить. А ще тяжче бачити всю муку, Знати добре джерело її, Але...

У атомну війну повірити не можна. Чому ж мені так боляче-тривожно? Чому ввижається слизька, одна-єдина Льодина в морі і – на ній людина? Жахлива самота – ані душі довкола. Зола на всій землі давно вже прохолола. Рябіє струп´ями розтоплене каміння – Німі надгробочки...

У Вероні, гей, на брамі кам’яній, Там стояли три жовняри молоді; Як стояли, так стояли, говорили: Бодай би ся ясні мури розвалили! Не так мури кам’янії, як ті брами,— Заплакала стара ненька сльозоньками. Не плач, мати, не плач моя, не журися, Маю ж бо я що убрати, подивися:...