Ой кобзи рясно грали, Лунав веселий сміх, Мов звізди, очі сяли, Сріблистий танець біг, Сріблистий танець біг, А кобзи перестали Замовк веселий сміх, Кінкети погасали, Кутами царив гріх — Кутами царив — Сміх!

Сорокарічна танцює фламенко Котиться серце у чорну безодню. Топчуть минуле рвучкі підбори. Сходить душа отруйною кров’ю під струн гітарних дзвінкі перебори. Сорокарічна танцює фламенко Зводить судома вуста і брови. Погляд – поріз. Жести – прокляття. В’ється довкола...

У пітьмі міріади жарин, осипаєсь гнила алича Під канали чесних новин сяє лампочка Ілліча   Я чекала тебе, подорожній, коли ти прийдеш у спа - льню. І наповниш порожній храм харамом. Отак, рas a pas,   неквапом екватором рук розкішно обхоплюєш стан Твій темп, твоя...

... отже, я сидів на хаббібулінському розкладеному дивані, цьому ложі середньовічної розпусти, поруч з Лайзою, котра кидала карі зацікавлені погляди то на мене, то на Хаббібуліна. Я помітив, що вона намагається зрозуміти, хто ж ми такі насправді. Звичайно, вона думала тоді про нас, що єдина...

Інтродукція Коли мені було п’ятнадцять років, мене зупинив був у парку Ш. один чоловік, котрий ззовні мало чим вирізнявся серед одноманітної магістратської юрми. Вдягений був незнайомець у чорну сорочку з білими кружевними черепками на комірці, популярно-трендову в нашу епоху...

У серії «Знамениті українці» видавництво «Фоліо» видало розповідь про Тараса Шевченка. «Буквоїд» пропонує уривок із цієї книжки.

ТАРАС Ім´я таке просте – Тарас. А велич... І душа глибинна. Ще і сьогодні Україна його шукає поміж нас, та не знаходить. Бачить все, що натворили ми, й сивіє, згасає. А помре надія – її ніщо вже не спасе.   Шукаймо всі! Його душа така...

На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає; Кругом хлопці та дівчата — Як мак процвітає. Грає кобзар, виспівує, Вимовля словами, Як москалі, орда, ляхи Бились з козаками; Як збиралась громадонька В неділеньку вранці; Як ховали козаченька В зеленім байраці. Грає кобзар, виспівує — Аж...

Перша карта нам випала з Місяцем. Ми пили при нім із срібних келишків міцну журавлинівку. У повні своїй він сад oсипав цвітом вишневим білим... У тебе руки тремтіли злегка... Я очей підняти не сміла. Друга карта була – Поміркованість. Ти надто вдавав байдужого. Я надто вдавала...