…Мабуть, слід сказати, що був це один із тих нез’ясовано-нез’ясовних днів, коли якась ледь помітна заволока з самого ранку поволі затягує все довкілля сіткою відчуженості… Подумалось тоді, – ще більш точно: іншості. І холодний легіт мерехтливих світів починає...

Десь там, у найвищих глибинах, Десь там, у найглибших висотах, Таємниця вродилося, як пелюстина, Як бджола в золотистих сотах. Уся — з найтемнішого світла, Уся — з найсвітлішого змроку Борсалась Таємниця, то тьмава, то світла, Долаючи купіль жорстоку. Ген там з найгіркішого солоду,...

вчера была ясная погода душистая и лёгкая, словно новогодняя гирлянда окна домов блестели на солнце плакали черепичные крыши и голые ветки деревьев я читал следы на снегу и узнавал в них себя       мир катится неизвестно куда газ дорожает вода превращается в жидкость...

Так було і так є. Допоки ще дихає шкіра, І не вицвіла пам´ять з Трипільського саду Ми нестимем для світу офіру, Як золото, миро і ладан. Так було і так будем: Степовими синами Цілувати землю у груди, На скрижалях вітрів святити Родинні багаття Від олжі, як від сажі Омивати...

Так говоритимуть потім: рухався час, ніби потяг через засніжене поле, коли зупинка нескоро, потопаючи в горі, у кривавому поті. І вони були у цьому потязі поруч. Їхали довго і за руки трималися. Страшно було і відійти покурити. Дивишся, дивишся, а усе тобі мало, не пропустити би...

Так говорить стародавня повість: Жив раз чоловік богобоязний, І той сина мав одним одного. Випав голод лютий у тім краї, І збіднів той муж богобоязний. І сказав до свого сина: "Сину, Бачиш, як збідніли ми страшенно І не маємо з-за чого жити. Хочеш, я продам тебе в неволю, Будеш ти живий, і ми...

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання.. Дише тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки... В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки... В´яне серце моє од...