Ви чули ту пригоду? В часі розливу рік Попав у бистру воду Нещасний чоловік. В глибокім вирі б´ється І тоне вже туй-туй, До кума, що на мості, Кричить: "Рятуй! Рятуй!" А кум, що на поруччя Поважно лікті спер, Глядить критично: "Втоне Чи вирне ще тепер?" Вкінці махнув рукою І мовив лиш...

Я помився першим снігом. Хочу в ліс, немов зайча. Йдуть на Київ печеніги, В душу дрони деренчать.   Син воює, брат убитий. Я, старий, спасаю світ, Не купившись на кобіту, Долар, славу, зореліт.   Кров здаю, молюся ревно. Тектонічні плити дум Я тусую недаремно, Бо землян...

“Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби — спокійний і суворий, Не плутай душу у горіння тіла, Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”. Але для мене — у святім союзі: Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бринить, зате коли сміюся, То сміх мій рветься...

Не люблю довго прощатися, бо є щось театрального в цих балаканинах-побажаннях. Краще просто подивитися в очі. І піти. Тоді все стає на свої місця. Усі незадані питання відповідають самі за себе. Усі неомовлені бажання – омовлюються. Усі розчарування розчиняються у всесвітах байдужості....

  Я став непомітним, виходячи з гри, Нудні віршогризи – не свідки. Я просто віднадив усі вечори, Аби залишатися світлим. На векторі вітру, в астралі яси, Де потом стікають харизми. Дістали мене часові пояси, Глухі, як церковні хористи. Це доля, це драма на цедрі листа, Відлучення...

тривога генератори бензин посеред скверу поважна пані у білому пуховику і чорних окулярах як і в попередні місяці голосно на весь квартал сварить сполохану таксу 2023

І знову чекають на темряву щоб робити брудну роботу коли наші дерева висихають із середини коли наші ріки несуть мертву води без рослин риб і молюсків коли одні наші міста і заводи палають а інші обростають кущами й травою коли наші очі червоні й набряклі не хочуть бачити захід...

І знову чекають на темряву щоб робити брудну роботу коли наші дерева висихають із середини коли наші ріки несуть мертву води без рослин риб і молюсків коли одні наші міста і заводи палають а інші обростають кущами й травою коли наші очі червоні й набряклі не хочуть бачити захід...

Один сигаретный магнат из туманного Альбиона ре­шил развернуть свой бизнес в Украине. Изучил обстанов­ку, создал совместное предприятие, набрал и обучил пер­сонал и дело пошло. Только персонал был какой-то странный, "неликвид­ный": лимитчики, безработные с заводов, студенты и...

Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст — зігрівся коло них. І радісно моїм тонким, рухливим пальцям Торкатись інших рук і квітів весняних, Любов — лише тобі. А це її уламки, Це через край вино! В повітря квіт дерев! Це щастя, що росте в тісних обіймах...