Електронна бібліотека/Проза

Дружина чайного плантатора. Уривок.Діна Джеффріс
ДомовикБогдан Чубко
МонологГанна Заворотна
«Її сукня» (Уривки з роману)Алла Рогашко
На розстанях долі (уривки з роману)Іван Корсак
ГойдалкаОлексій Ганзенко
АлергіяОлексій Ганзенко
Доля знахаркиГанна Заворотна
ВіршіОлександра Григорчук
«На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення». Фрагменти з книжкиАндрій Зелінський
П´ятий пар. УривокМаксим Гах
ПоверненняГанна Заворотна
Із циклу «Загублені значення»Лілія Войтків
Осточерствілі ангелиОлексій Ганзенко
Поет і ковчегОлексій Ганзенко
«Психи двух морей». III ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». II ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». I ч.Руденко Юрій
Сучасні борделіХристина Букатчук
Афродита. Античні міфи в сучасній обробці (фрагменти)Антоніна Спірідончева
Руда Кобилиця. Зі збірки «Амазонки»Антоніна Спірідончева
ВіршіОльга Соколовська
Не хотілаОлексій Ганзенко
РозглядиниОлексій Ганзенко
Лукій вмираєОлексій Ганзенко
коли скінчиться війна ми знову вирушимо на схід...Олександр Андрієвський
революціонери молоді і старі...Олександр Андрієвський
з віршами аполлінера у рюкзаках...Олександр Андрієвський
революції у моєму місті зазвичай починаються восени...Олександр Андрієвський
пластика твоїх пальців кожна лінія злам...Олександр Андрієвський
середина осені попереду ще півроку холоду...Олександр Андрієвський
чим східніш і південніш здається тим холодніш...Олександр Андрієвський
вони прокидалися зранку і дивились новини...Олександр Андрієський
Завантажити

Не люблю довго прощатися, бо є щось театрального в цих балаканинах-побажаннях. Краще просто подивитися в очі. І піти. Тоді все стає на свої місця. Усі незадані питання відповідають самі за себе. Усі неомовлені бажання – омовлюються. Усі розчарування розчиняються у всесвітах байдужості. Хвилина очі-в-очі пояснює все. Найперше – усю безглуздість і недоречність слів. Тим більше, коли вони – ритуальне кліше. Сотні тисяч разів. Мільйони однакових за змістом та інтонацією до зустрічі, до побачення, люблю-цілую-обіймаю , бережи себе, тримайся і т. д.. У цьому світі, мабуть, тільки погляд ще не втратив цноту чесності. Раніше у борделях були повії. Зараз – слова. Публічні доми – як Європи, Азії, Латинської Америки чи Штатів, так і Харкова, Києва чи Івано-Франківська – велетенський тезаурус. Кожна банкнота має своїх виконавців. Кожен виконавець лягає під свою банкноту. Урешті, не так і принципово, під кого лягати, можна й не під свою, тільки, щоб в принципі було під кого. По один бік терезів папірці, по інший – слова-повії. По суті, повії, борделі чи притони – абсолютно чисте і щире явище. Як писала з іншого приводу леді малої прози, свого роду світ без макіяжу. Слова ж – 34 маски години кабукі. Де найогидніше й найпрекрасніше, найвідвертіше й найфальшивіше накладають однакову пудру.

Не люблю довго прощатися, бо є щось механічне в цих балаканинах на завершення. Як рухи повії на старих сходах старого під’їзду зі старим, за Купріним, суддею. Коли люблю скочується до ями, а погляд – до неба. Навіть, якщо лежиш на животі.

 



Партнери