Існую без сну Непокоять навпротні ніти вікон навіки чужих мою підвісну стЕлю   СтелЮ на дивані, дивлюся на ниті дощові, що нині ми ними зшиті з життям   “Я наполягаю, лягай”, - місяць хоче рости Квапливі краплини - перлина коштовна кожна   За мить...

Гей ти, степ широколаний, Мій килиме сріблотканий! Розпростерся ти широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! Гей, повідай-бо, мій краю, Де краса твоя розкішна: Сива тирса срібна, пишна, Що коневі колись крила Круті перса й гомоніла, Мов та хвиля в синім морі З буйнім вітром на...

Спокойно небо голубое. Никитин Блакитне небо, мов дугасте море, Безоднею самітною стоїть. Під сонцем степ, козацьке Дике поле, Огнем переливається-жахтить. Гарячий вітер хилить-нахиляє Траву хвилясту стиха до землі, І в прозирній золоченій імлі Даль степова мов тоне-поринає. Понад травою...

У серії «Знамениті українці» видавництво «Фоліо» видало розповідь про Степана Бандеру. «Буквоїд» пропонує уривок із цієї книжки. Навколо імені лідера Організації українських націоналістів (ОУН) Степана Бандери запеклі суперечки не стихають і досі: одні...

Усні розповіді старших людей – метафізичні стріли. Тут комп’ютерні „писання” просто відпочивають, не маючи енергетики живого слова. Мій дід Стефан, переселений сталінськими посіпаками з Лемківщини на терени теперішньої Львівщини під час долеруйнівної операції...

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс зітхає ароматом І ввесь дзвенить од гимнів п´яних птиць Співа трава, ніким ще не зім´ята, І вабить сном солодких таємниць, Там...

Даше Милая! Моя любовь не имеет имени,как непричесанное облако,летающее молоко.В ее названии – бесконечно расширяющееся «о».Когда маленький я сумасшедше кричал до полуночи, а как вырос побольше, выдал боевой клич:Авега! -Ты еще не родилась, а я не подозревал,что в причудливом...

Стільки людей поховано у пустелі і за багато менші гроші, і світла не видно в кінці тунелю, не видно, мої хороші. Добрі люди їдуть вагонами, хула слідом пливе човнами, а за нею – з прокльонами, мм... нехристияни! А над ними птахи останні, а над ними столи...

Стільки щастя, що боюся. Залоскоче, як русалка. Шовковинками проміння перев’яже, обів’є. Заполонить. Зацілує ніжно-ніжно, палко-палко. Всю жагу — зоревий трунок, п’яний трунок — ізоп’є. Тільки мент. Обламок менту — блискавично-перебіжний. І не буде...

У прадавні часи волею Яхве могутні мури Єрихону перетворились на дитячу пісочницю... З чотирьох вціліла тільки одна і стала Стіною Плачу. Кожного дня хтось треться об неї мокрим носом, хтось просуває у щілину записочку до Всевишнього... Нещодавно шляк трафив Берлінський мур... Дехто тихенько...