О панно Інно, панно Інно! Я — сам. Вікно. Сніги... Сестру я Вашу так любив — Дитинно, злотоцінно. Любив? — Давно. Цвіли луги... О люба Інно, ніжна Iнно, Любові усміх квітне раз — ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги... Я Ваші очі пам´ятаю, Як музику, як спів. Зимовий...

О пів на шосту, ввечері, в селі, коли сніги ряхтять так, як ряхтять жар-птиці, і сонце догоря, неначе колісниця, у надвечірніх хмарах, як в золі. О пів на шосту, ввечері, коли дуби в пурпурній ожеледиці палають, і льодорубами на річці лід рубають, а ген блакитну кригу повезли. О пів на шосту,...

О принесіть як не надію, То крихту рідної землі: Я притулю до уст її І так застигну, так зомлію… Хоч кухоль з рідною водою!.. Я тільки очі напою, До уст спрагнілих притулю, Торкнусь душею вогняною.

О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам´ятно забутий. О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев... О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій...

Рак на безриб’ї і Чорна вівця водночас – Він був непоганою парою для цієї Білої ворони. Дарма що вона виділялася Лише кольором пір’я Вона не хотіла втрачати його Лише тому Що їй самій було треба когось не любити Бо завжди не любили лише її Щойно це зрозумівши, Він збагнув, Що...

Я у римах тону океанно, Так, як ти у моїм світанку. Ти гукаєш: «Оксано, Оксанооо!..», А я мовчки пишу на ґанку.   Я хотіла пера і волі, Глека ніжності, краплі ласки. То чужа, не моя то доля – Від Різдва до Верби і Паски.   Знов далеко луна...

Жінка Вийшла з його ребра Аж занадто ламкою Як стебло очерету Легко зламати Собі на сопілку Та чи треба йому та сопілка З голосом жінки Яка не дає заснути Не дає спокою Не дає жити у тиші Жінка вийшла з його ребра І пішла самотою Ламка як стебло очерету Яке однак не зламалося Бо...

«...плями болю...» А.Ш. об неба сірий камінь точильний неба гострила погляд — на тебе дивитись тобі у вічі устигла двічі прийти у відчай аж поки ти прийшов до нестями ті білі плями на мапі обличчя то не відкриті ще континенти болю

…Бо калинова кров така ж крута… Василь Стус Минули віщі плесом полину, Кров калинову всмоктує аджика. Невже й твою нейлонову струну Boa constrictor тишею запшикав? За здохлий здвиг і курячий політ, За стяги, перешиті від Версаче Нехай полює лилик на лоліт, А ти лежи, лафуй собі,...