На вулиці стоять гарматногруді танки, Пороша вкрила спини броньові. Не на парад, здається, а в атаку Загримотять в скаженій куряві... І той сніжок, що кришталем іскриться, Згорить мов порох. І дрімотна ніч Впаде під гусінь, наче біла птиця, Впритул прострелена болванкою між віч. І вже її нічим...

Воно й не таке пережило... Місто старе, не помре Тож фар рафінований промінь, пронизуючи сіре серце, відчує себе безсилим...   Холод за руку бере Щоки іще незчулись, а ними стікає Уж... Ти сказав, що уже не кохаєш, що кохаєш уже не мене...   Залишімо як є. Не руш... Не...

На гілках зелені брості, в небі хмари бязеві. Біля пам´ятника гості на горі Тарасовій. А гостей же так багато в цій порі весновій: всенародне світле свято «В сім´ї вольній, новій». Не Дніпра рокочуть хвилі — сплески океанові: то співають на могилі...

Невимовна туга щоразу стискає моє серце, як тільки я проходжу повз оцей сумний, закинутий будинок, з важким замком на воротях та карюковою печаттю на замку. Кругом панує тиша, ні душечки, а колись... і мене тягне упасти на колінки перед високими заостреними палями двору, цілувати слід дорогої...

Васько їхав з друганами в нульовій “Тойоті”, конфіскованій міліцією у якихось бандитів. Скалили зуби на прохожих, їхали без світофорів, гиготали й висовували чубаті голови у вікна назустріч голим цибатим ногам. Ті сахалися як од холєри. -- Халяви! – спльовував Васько. –...

(НА ВСЕСОЮЗНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ ПРИХИЛЬНИКІВ МИРУ В МОСКВІ У ВЕРЕСНІ 1949 p.) Браття! Друзі! Побратими! Дні які в нас ясні, чистії А в буржуазії — ніч... З почуттями із святими ми в Москві зібрались вмісті, щоб за мир піднести клич. Хоч з країн ми й різних світу — в нас одна мета, едина:...

Уже третій день, як ревуть гарматні бої над околицями Медвина; гукає-сміється ворожа артилерія, - а за кожним її гуком піднімаються до неба криваво-червоні стежки полум´я з селянських осель... Горить село. А недалеко, на Гордієнкових горбах, кипить жорстокий бій: старе й мале вийшло з...

На золотом гаптованій галявці Берізка-юнка закружляла в танці – Аж серце виривалося із тіла, Аж платтячко за вітром полетіло. Стоїть вона, тонюня і біленька, Без хусточки, без платтячка, голенька. Веселі очі раптом – повні сліз, Як і у всіх оголених беріз. Не за одежкою затужені...

Ой у полі та стернистому, На старому Деревлянському, Явори стоять, гойдаються, Ще й вітрами умиваються. Там Сварог схиливсь над стернями, Вкутав голову туманами І ворушить тихо віями, Мов лісами в білім інеї. Тихо віями він скочує Сльози, тугою розтоплені, Що лишаються озерами У долинах серед...