Тобі, надіє трудящого люду, До ніг падуть турботні наші будні; І з голоду, з безладдя, з цього бруду — Простуєм шлях у мрійливе майбутнє. Бо ця доба, що з нами настає, Цей рік і місяць, день і ця година — Співають нам про владарство твоє, Що тільки ти — надія їх єдина. Батьки...

Синдром набутої осені. Час, як безсилий хірург, опускає руки і йде до вікна. За вікном щораз розхристані зграйки маленьких круків влітають до школи. Тремоло рухів училка розсаджує перший клас.   Замітає доріжки, рипить ворітьми двірник такий древній, як паркові клени; в роках, як...

Молода поетка якось Майстрові говорить: ”Над усе у цьому світі люблю Ваші твори!” Майстер дружньо посміхнувся молодій поетці Й запросив її на курс поетичних лекцій. Молодесенька поетка , родом з Василькова, Дуже любить лекції про художнє слово, Про високі почуття, про ямби й хореї,...

А Дівчата стають у коло і беруться за руки, а дві ламають собі палички та сідають у коло. Ті, що сидять, звуться «маківночки». Дівчата стоять навколо тих двох і співають: Ой по горі лен, лен, По долині мак, мак; Любі наші маківночки, Просили вас соколочки Оріть же го так, так! І...

Слюсар-складальник Віктор Іванович Пакулко вирішив харчуватись окремо від сім’ї. Йшов він до цього давно – рік а чи кілька років, то настроюючи себе, то присоромлюючи (а що скажуть люди?), аж поки нарешті дозрів. Трапилося те за сніданком, коли дружина – кадубцювата білява...

Ще молитесь, далекий брате, Серед Звенигородських піль. Ще не стомились карбувати В коштовних ямбах вічний біль. Краси веселий кондотьєре, Несете хрест свій там, ген-ген, Серед похмуро-рідних прерій; Ви — еллін, схимник і Гоген! Навколо — хащі й печеніги, А в кельї — тиші...

Мала пташина впала з висоти, З-під неба од хуртечі та морозу. Своїм падінням крикнула: – Лети! Впадеш од блискавки, од кулі чи склерозу. Аби з польоту падав, З висоти.

АРГЕНТИНСЬКА     ІСТОРІЯ                                          &nb...