я маленький хиппи, которому хочется кушать, бездомный бродяжка, смешной безымянный поэт, я самокопаюсь в душе, самотрахаюсь в душе, я замысел, вымысел бога, которого нет.   я просто цветная картонка, макет манекена, солдатик из олова, собственный марочный глюк, и город мой - сплошь...

Маленький хутір серед лук і нив на горбику над річкою шумною — отам я в простій хлопській хаті жив, і самота, і сум жили зо мною. Із трьох боків поля ті обмежив могутній ліс зеленою стіною, і шумом серцю він на сон дзвонив, і сум по травах розносив луною. Він тяг мене в свою таємну...

Оляночка після школи гостює в Литві у Агне. І радісно, як ніколи, зелена їм рута пахне. Ось Агне біжить на ґанок стрічати погожий ранок, а там застає Олянку і каже: — Доброго ранку! — Лабас рітас! — Олянка їй. Давай умиватись мерщій. Воркують собі дівчатка, завжди нерозлучні,...

Червневе небо обтрушувало в озеро зорі. Зоряне озеро — як небо, здавалось, дай нурка і полетиш. Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика...

Малинова туга пшеничних полів, Горбата журба курганів, І час, що тече по сухім стеблі, І простір — в душевній рані. І баба, що чує — трава росте, І кров, що медами пахне. І дерево в полі — святе-святе… Тому, що самотнє. Чахне. Старий журавель у новім гнізді. Калиновий...

Обридла дневі суєта людськая, Спустився він Спочити в темноті. І нічка тихая, мов чарівниця тая, Прибралася у зорі золоті. Широкий шлях замовк; ні пішки, ні на возі Ніхто його не турбував; Заснули верби на облозі, І вітер задрімав. Що ж то таке між вербами біліє? То Стовп мальований стоїть,...

На Севен Сістерс, дощової суботи, у кухні задимленій Клубу Карибських Сеньйорів, вправні руки старої Лу, вічно повні роботи, самокрутку химерну зліплять – на біль цього світу антидотум. Мама Лу, чорна, як ніч Господня, наче міх ковальський зітхне і пательню поправить похапцем. Матюкне...