в каменоломах де мерзлий дощ всіх повпихає на лаври заслуженого смерть спресовує тихо фініки гортаючи книгу живих відбираючи щонайкращу невісту для читання відклавши наполе* все циклювання континентальних підліг з інкрустованим ложем та столиком верстат її заштопорився об кам’яний поріг...

Колись, коли я був іще дитиною, Я посміхався щиро дітлахам… Аж раптом – виріс… (Думав: став людиною)… Прийшов «у люди»… (Де там…) «падла», «хам»…   А ще: «казьол», «придурок»,...

Душно і хмарно, Важко бурливий час! Чи гинуть марно, Щоб світ не знав о нас? Йти в небезпечний бій Чи гнутись плазом? Друже сердечний мій, Ходімо разом! Щастя не ждімо, Щастя не де, а в нас! К сонцю спішімо, Хоч його промінь згас, — Вдень буде знов ясніть Чистим алмазом. В правди і волі...

Моя задихано коридо, Мій колізейний чорний дню, Твої дива ридають ридма, Бо з них злагоджують меню. Їх на руках навчать ходити І танцювати на шнурку – В догоду хтивим ерудитам, Юрбі цинічній до смаку, Яка хвилюється у норму: То драматично позіха, То грима в стелю бутафорно Своїм премудрим...

«Швидка допомога» попливла в натовпі, так ніби катер розрізав морську стихію і ніби той катер тягнув за собою великий морський лайнер. Цим лайнером був довгий і високий автобус, в якому сидів і він разом з колегами з радянської екологічної делегації. Натуральна «швидка...

«Швидка допомога» попливла в натовпі, так ніби катер розрізав морську стихію і ніби той катер тягнув за собою великий морський лайнер. Цим лайнером був довгий і високий автобус, в якому сидів і він разом з колегами з радянської екологічної делегації. Натуральна «швидка...

1. Вид Землі з космосу. Камера повільно наближається (крізь хмари видно материки, океани і таке інше. Супровід диктора (голос відсторонено пафосний, щось на зразок ВВС): «На Землі живе … тисяч видів живих істот. Людей на Землі близько чотирьох мільярдів, але мух значно більше (...

Орел могучий на вершку сніжному Сидів і оком вдовж і вшир гонив, Втім, схопився і по снігу мілкому Крилом ударив і в лазур поплив. Та груду снігу він крилом відбив, І вниз вона по склоні кам´яному Котитись стала — час малий проплив, І вниз ревла лавина дужче грому. Так...