Я люблю підходити до вікна і дивитися вниз з третього поверху. Бо навпроти – кав’ярня. В ній заборонено курити. Каву ж п’ють, як відомо, з цигаркою. До того ж на вулиці стогне весна. І чи то я стаю просвітленим, що чую усі слова далеких від мене істот з біленькими паруючими...

кажуть що у твоїх віршах багато імен так ніби світ складається лише з дієслів чи прикметників? прочитав що одну критикесу від цього нудить може б звернулася до гінеколога? Let’s go my honey   кажуть що твій переїзд до Америки – зрада батьківщини - інші – що це твоє...

Як купала мене мати у любистку, трусив зорi Див iз лану у колиску. Схиляв голову весняну голий мiсяць до маленьких моїх нiжок в купiль свiжу. Вода з мiсяця збiгала на малого, нiби срiблом полоскала тепле лоно. Як скупала мати сина, то мiж зорi положила у колиску, як у полi: Як у полi, на могилi...

Ото ж воно й почалося з того, що одружився дурний Петро. Тільки до хати привів небогу — зразу ж топитись пішов у Дніпро. Стрибнув у воду — в воді не тоне, почухав тім´я дурний, а тоді почав серед річки — хай Бог боронить! — ходить на руках по воді. Походить трохи...

В тридев´ятім славнім царстві, де колись був цар Горох, є тепер на господарстві мудрий пан, вельможний Ох. Сам той Ох на корх заввишки, а на сажень борода, знає край і вдовж, і вширшки, і кому яка біда. Чи хто правий, чи неправий, чи хто прийде сам, чи вдвох, — всіх приймає пан...

Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля. Коли він розплющив очі, то побачив, що лежить на площі великого міста, яке складається з вузьких довгих веж, що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час...