Електронна бібліотека/Поезія

"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Завантажити

Викидаю стару парасолю

(Судариня, скільки можна?!)

Хай так буде з кожним, що

мене не вхистить від бур

 

Бурі тамбури нахитали

стільки тальку мені на взуття

Тільки й шальки, що сенс (без буття)

чи буття (позбавлене сенсу)

 

Зіншоbitch, ну а що ти хотіла?

Ти живеш не у центрі раю,

а в райцентрі. І де, як не тут

відкриваються перспективи

 

Збагнути, що світ - багно

Що світ - це набридле бидло

Що світ треба реставрувати,

таврувати він вміє, бач...

 

Як зимно той літній прохач

потупив, зайшовши з дощу,

в смішну метушню вокзалу

безколірні сенсорні очі,

 

чий сенс торкав за живе

Із уст проступало, криве

якимось глобальним болем,

моління. Та й де-не-де

 

плащеві його на крайнощі

метали шматки металу

блаженні туристи. Певно,

аби повернутись сюди...

 

Йшов дощ. У фонтані

не було води...



Партнери