І сила, і життя - все осторонь іде. Злипаються і без дощу самі в собі зіниці. Й не видно на вкривалі земляному вже слідів ніде - Залишені щомиті, тануть всі вони як птиці На тлі мінливих хмар й повноти синяви. На склі, з літами що стікає швидше часу, проминає Життя - сторінки понівечені дощем...

Передмова Романа Коваля до книжки “Крізь павутиння змосковщення”   Історія цієї книжки така. Ніна Черняк, дочка Михайла Крата, надіслала машинопис неопублікованого спогаду “Крізь павутиння змосковщення” своєму родичу Миколі Крату, що мешкає в с. Хітці на...

І хай буде знаком наближення цей дим над будівлями, дим зимових домів. Хай буде він засторогою нам, з нашим легким подорожнім скарбом, з коридорами і вогнями, що виповнюють нашу дорогу. Я знав у цьому місті тисячу книжників, що носили в кишенях рештки свинцевого шрифту,...

І широкую долину, І високую могилу, І вечернюю годину, І що снилось-говорилось, Не забуду я. Та що з того? Не побрались, Розійшлися, мов не знались. А тимчасом дорогії Літа тії молодії Марне пронеслись. Помарніли ми обоє: Я в неволі, ти вдовою, Не живем, а тільки ходим Та згадуєм тії годи, Як...

І ще сто грам веселої печалі… І знов межа. А за межею – все... Ми піснею свій берег помічали, Не знаючи, куди нас віднесе. Стояли наші смерть і щастя поряд, І сивіло вино – як молоко. Безглуздий бунт сузір’я проти моря, І ми тако… Весілля й...

І ще таке, знаєш, пташине… Гнізда на згинах ліктів І ми боїмося поворушити руками Аби не випало Ані одне пташеня Неопірене І потім Небо Стрімко так наближається І крики птахів З іншої зграї І немає Чуєш немає Жодної сили в руках А вони тримаються І жовтороті пищать Про...

І я умію пісню, умію не одну, то тихо-милозвучну, то грімко-голосну. Я так люблю ті співи, а я їх сам зложив у тихі хвилі щастя, у хвилі, як тужив. Одна сільський дзвіночок нагадує мені, як в сумерку вечірнім дзвенить у тишині. А друга сум наводить, стає понурим світ, мов вітер хмару кличе на...