Електронна бібліотека/Поезія

Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
Завантажити

І хай буде знаком наближення
цей дим над будівлями,
дим зимових домів.
Хай буде він засторогою нам,
з нашим легким подорожнім скарбом,
з коридорами і вогнями,
що виповнюють нашу дорогу.
Я знав у цьому місті
тисячу книжників,
що носили в кишенях рештки
свинцевого шрифту, розсипану мудрість міста;
міста з поганим опаленням, ніби з поганим зором,
зі слабкими легенями порожніх дворів –
так зимує вітчизна тих, хто збирає докупи
родинний посуд своїх закатованих,
порцелянові згустки звучання вулиць
у зимовому місті.
Я знав
тисячу перекладачів,
вони перекладали цією мовою ще тоді,
коли в ній не було слова поразка.
Я бачив, як до міста, ніби вугілля на зиму,
звозять підручники,
вкотре шукаючи сенсу у випадковій
комбінації літер, зібраних докупи,
наче війська після чергового розгрому.
Як вони будуть тепер переживати це сяйво, яким
зранено око недільного неба, як
вони будуть тепер вітати народження місяця,
наближення свят?
Хай буде їм подарунком це проростання
світла на коротких частотах світанку,
хай буде підтвердженням головного –
все вже перейдено,
і страх лишився позаду, мов спалене поле,
час пройнято пам’яттю, як водойму теплом,
слово надія має присмак свинцю,
присмак зимового винограду.



Партнери