…Цю ніч Маклай ночував на березі озера, в доволі затишній місцині, що відразу чомусь в око впадала: похилий берег вкривав негустий ліс і, видавалося, то просто стрункі дерева неспішно сходили на побережжя. Спав він сном кріпким, що змивав геть денну втому, як змиває хвиля слід на...

Давно вже проминули й пізні ляги. Лише в однім на все село вікні Ген вогник теплиться удалині. Стою схвильований… Де взяти зваги Признать його своїм? Це ж я — кудлатий Вухастий підліток, ледь-ледь діждав, Аби заснули врешті батько й мати, Й таємну блимавку свою дістав. Я щось пишу....

Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отоді я І лани і гори — Все покину і полину До самого бога Молитися... А до того...

Читайте, учітеся, В чергах на іспити, квіти-діти мої, мучітеся. Азарова цурайтеся - Його ж і научайтеся. Якщо ж бо любити - то вбогу небогу Вкраїноньку матір, що «ліва» у Бога. А душу губити - то як на вітер падати, Проклену пилосос - зачав щось шуміти, гадити. Во времйачко...

Ми прийшли до кошового, Кажем: волю нам вволи; Гей, немає ж в нас нічого, Бо що й мали — пропили! Загула козацька рада: Батько волю нам вволив, Й колихнулася громада До кордонів з куренів. Ржуть на волі добрі коні, Гострі шаблі брязкотять І шапок верхи червоні, Як маки, на нас горять. В...

Так - важко жить у цім житті. Але як уявить, що ти не жиєш? Як - сонце всесвіту сріблить? Чи - вилиті тобі у рот, навстіж з дверей, помиї? Як бути тим, ким ти вже є? І як, однак, ніким не бути? Сховать обличчя в кім своє - з чийого серця випити-таки отруту? І повнота чого нараз тебе зіб`є Із...

Запроси мене в пшеничну повінь, розкуйовджений пилком розмай, де нікого в літі волошковім - тільки ми, чебрець і молочай. Запроси мене в колосся море, де прозора від роси трава. У космацькій магії просторів я – твоя, і трішки польова. Запроси мене в подільську сутінь, моя одіж -...

Президент геноцида скинув, Свої труси листопада. Свою обтріпує кризу І йде в персональний блог, Шукаючи в смайлах провини, Заварює в чайнику бади, Жує пересолену бринзу І в МВФ просить борг.   Президент одягає Чорнобиль – Свою квітневу білизну – На голе знервоване...

Гнався постом засідатель На чиюсь біду. Серед ставу й заломився На тонкім льоду. Б´ються соцькі й розсильнії, Б´ються й рибаки, Водять шнури край пролому, Ості і гаки. Але йде жидок убогий, Пейсами потряс: «Гирсти! Гирсти? —став питати. Що таке у вас?»...