Електронна бібліотека/Поезія

Особняк на Зеленій, 77 (новела)Віктор Палинський
Зустрічі та прощання (новела)Віктор Палинський
Зоряна каруселя (новела)Віктор Палинський
Людина дощу (новела)Віктор Палинський
Поезіє вседобра не мовчи...Микола Істин
Війна 2022Микола Істин
Дивовижа в купальні (новела)Віктор Палинський
Новий день поезії йде…Микола Істин
Доля людства нині бродить в УкраїніІгор Павлюк
Тривоги Юлії (новела)Віктор Палинський
Єдиноріг (новела)Віктор Палинський
ПаличкаВіктор Палинський
Стефанові турботиВіктор Палинський
За зореюАлла Рогашко
«Провидець», уривок з роману (видавництво «Український пріоритет», 2021р.)Алла Рогашко
Вірші (З майбутньої книги «Поетичні прогресії кохання»)Микола Істин
Екзистенційне (Новелета)Віктор Палинський
ВіршіПетро Коробчук
А ось зима цього року, робить дерева тьмяними...Сергій Жадан
І хай буде знаком наближення...Сергій Жадан
Але згадати потім ріки ці...Сергій Жадан
ПрибулецьВіктор Палинський
СантаВіктор Палинський
Це не сніг...Сергій Пантюк
Розумієш, дельфін такий же хижак...Артем Полежака
Це буде вимовлено колись уперше...Сергій Жадан
Великі малі зустрічіВіктор Палинський
Навчатись відчувати...Григорій Штонь
В термітниках великих міст...Григорій Штонь
Хльости і шерех потопельних вод...Григорій Штонь
Квартирою снують струмки надвірної жаріні...Григорій Штонь
Мене хтось мстиво попередив...Григорій Штонь
Зле чуєшся, коли...Григорій Штонь
Завантажити

Давно вже проминули й пізні ляги.
Лише в однім на все село вікні
Ген вогник теплиться удалині.
Стою схвильований… Де взяти зваги
Признать його своїм?
Це ж я — кудлатий
Вухастий підліток, ледь-ледь діждав,
Аби заснули врешті батько й мати,
Й таємну блимавку свою дістав.
Я щось пишу. Скоріш за все — віршую.
( Давно завівся цей за мною гріх).
Удень на річку кличуть, — я не чую;
На вигін — м’яч ганяти? Ні!
Утіх
Я уникаю. Тож не відривайте!
Як можна в іграх марнувати час?
Мені лиш тиші та паперу дайте, —
Писатиму. Як схочете, — й про вас.
Про вигін, річку, ліс… Про все на світі,
Що вдасться уложити на папір.
Ба, навіть про відьом несамовитих
Чи інше щось таке, що вір — не вір…
…Стою, дивлюся і зітхаю сумно.
Тут ні за ким не бачиться вини…
Та, Господи, якби ж то хтось розумний
Прийшов тоді й порадив: “Припини!
Звабливої побійсь омани, хлопче,
Дорога ця веде не до небес.
Хай навіть стежечку свою протопчеш,
Чи хтось помітить? Визнають тебе?
Усе життя ітимеш через терни.
Образи? Кпини? Зіб’єшся в лічбі…
А чим відплатиться твій труд галерний?”
Втім, це я — вже тепер — кажу собі…



Партнери