До лучче єсть на своей земли костю лечи, ине ли на чюже славну быти. (Літопис, за Іпатським списком) В давніх літописах наших Єсть одно оповідання, Що зворушує у серці Найсвятіші почування. Не блищить воно красою Слів гучних і мальовничих, Не вихвалює героїв Та їх вчинків войовничих. Ні, про...

О тебе, моя Африка, шепотом В небесах говорят серафимы. Н. Гумилев   Тридцять днів ішли ми через пущі, Сто людей і двадцять шість верблюдів. Перше – зливи били невсипущі. Далі – спека докучала людям. Шість племен чигало по дорогах. Вісім сілзрівняли ми з землею. Та в...

Єдина воля володіє світом, Веде в майбутнє нас єдиний шлях, Ми умремо з єдиним заповітом В непереможних і міцних серцях. Врятує вроду і себе людина, Життя зросте над попелом руїн, — Велика мрія, мудра і єдина, Недаром дзвонить у всесвітній дзвін.Віки летять, а в неозорім морі Єдине сонце...

Єдина, з твоїх фантазій Мені в пам´ятку єдина… Мужчина з крилом підбитим Схилився над юною жінкою. Вуста її спрагло кличуть, А руки горять з розпуки, А перса пашать безсоромно, А юні коліна тремтять. Мужчині ж вона не до пари, Бо крила, хоча б підбиті, Йому пахнуть небом гордим. Ні...

…З Германом, антикваром, про якого я вже згадував у одній зі своїх новел, ми мали зустрітися у його особняку, на перехресті двох вулиць, що його в Леополісі нарекли „хрестовиною”. Я прошкував в умовлене місце, в добротному довгому дощовику, він робив мою нічну мандрівку...

Не глузуй, друже мій, не глузуй, Але скрушного серця намалюй - Чистотою серця, що як ганчір`я брудне Вседержителя всесвіту в губи цілуй, розчуль.   І розчуй, як Його велике серце тремтить, Із твоїм разом б`ється, плаче в руці І ридає ридма, невгамовними болями болить, Ледь живе...

Шафарикові Запалили у сусіда Нову добру хату Злі сусіди: нагрілися Й полягали спати, І забули сірий попіл По вітру розвіять. Лежить попіл на розпутті, А в попелі тліє — Іскра огню великого, Тліє, не вгасає, Жде підпалу, як той месник, Часу дожидає, Злого часу. Тліла іскра, Тліла, дожидала...

ПОЕМА-ВИДІННЯ XXV річниці Радянської влади на нашій славній Україні — присвячую Тебе — від ніжного світанку Аж по останні смертні дні — Не як дитя, не як коханку І навіть не як матір — ні! Тебе, як вітер у неволі, Тебе, як сонце у гробу, Як власні радощі і болі, Як...

Сусідка моя — чарівниця — годувала надвечір родзинками у клітці золоту Жар-птицю з очима-намистинками.   І як воно трапилось — хто його зна — та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця, і враз освітилась казково столиця. Летіла...