Завантажити

трубачем
І охоронцем.
Він ліг, простромлений мечем,
Під білим сонцем.
Із Аріманових печер,
Із Ахерона
Примчала й сіла на плече
Сліпа ворона.
А доторк лап її пече.
Горить корона.
– Ти станеш вірним трубачем
Мого Барона.
Зійшли кометяні хвости
І впали прахом.
Тобі ж прокинутись і йти
На південь-захід.
…І він проріс із підошов
У мить содомну.
Але служити не пішов –
Пішов додому.



СОБАЧЕ МІСТО

Вогкий четвер у Собачому місті.
Небо вповні.
Ти дочекаєшся доброї вісті
Аж навесні.
Ходять по вулицях сеттери й доги –
Протяг із морд.
Блиском волосся твого нерудого
Бавиться Норд.
Гладь їх, не бійся, цей дощ високосний
Теж на їх честь.
Що з них лишилося – шкіра та кості,
Очі та шерсть…
В тебе ж лишився перстеник з рубіном,
Схожим на ртуть.
Перша почуєш, як площею Біма
Гицлі ідуть…



;;;
На ходу зіскочив зі сходинки,
І тепер належиться мені
Згадувати прізвища будинків
І провулків прізвиська смішні.
В цьому краї дійсні лиш трамваї,
Ляж і вухом припади до рельс.
Так, здається, часто помирають,
Коли хочуть зупинити рейс.
А тепер вставай, бо в тебе справи.
Хто іде чи їде – всі праві.
Тут з учора вже триває травень.
Значить, скоро бути і траві.
У провулку – рай котам і кішкам.
У провулку – затишок і тінь.
Тут в кав’ярні хилять по келішку
Ті, у кого вічність на меті.
Я туди зайду й замовлю воду.
Стане в кнайпі тихо, хоч дурій…
І гудок з труби водопроводу
Сконстатує нездійсненність мрій.



;;;
А сьогодні всю ніч не спати вам
І чекати ранкових шпальт.
Смолоскипи чадять і скапують
Прямо з космосу на асфальт.
Двірники ще гребуть лопатами
Білий попіл землі, а вже
В небесах половина п’ятої
За годинником Фаберже.



;;;
Місяць високий, чи просто везучий я?..
Світло крізь шторки спазмами б’є.
У попільничці – попіл Везувія.
В товстому гамані – вільний об’єм.
В кільця на денці зів’ється невинно чи
Пирсне за вінця смарагдовий змій.
Бідний гусаре, а ти ж йому вибачиш,
Тому коневі, що й досі не твій?
Місяць високий, а стеля хитається.
Ходять крізь стіни глухі шинкарі.
Випалиш вгору – нічого не станеться.
Випалиш в землю – заскиглять щурі.
Вікна щезають, а може б ти випив ще?
Може, вже спав би чи думав про ту…
Бідний гусаре, а ти ж йому вибачиш,
Тому пістолю, котрий упритул…



;;;
Той звук різкий, з якимось тайним змістом,
Простромить вуха, не змінивши кут...
Та цить же ви! Хурделиця над містом!
Розчахніть вікна – я уже не тут...
Це мокре віхтя опаде на небо,
Свічки обліпить Божі і стече.
Він – режисер. Він фільм знімав для себе.
У нього сльози в кутиках очей.
Зелене світло душам перелітним!
Ніхто не тать – життя крихке, мов скло.
Пальнув я у повітря взагалі-то...
То тільки дуло трохи повело...





Донеділок



;;;
Назарові Федораку
Я лежу на печі і худну:
Сутеніючий колобок.
Пахне сіллю, і дуже нудно.
Я зачерствію тут або…
Полечу в сині гори пішки,
Де тумани із молоком…
І окреслюся в травах пишних
Неозброєним їжаком.
По отавах крокують коні.
По мені – колорадський жук.
Я сьогодні їжак в законі.
Я вам казочку розкажу...
Як лежав на печі печальній
Недомислений колобок:
Ніж кухонний йому – начальник,
Зуб хазяйський для нього – бог.
Як полинув у гори пішки:
Вовче-брате, не їж мене.
Там ось – козлик (у нього – ріжки).
Я товстіший, та це мине.
Я загруз у святій омані:
О лисичко, ти мій конфуз.
Я тверезий, хоча й в тумані.
І останнє, напевно, плюс…



;;;
Квилить потороча –
Сутінки пророчить.
Хочеш – глянь їй в очі,
А втім…
Годі на сьогодні.
Небо кровоточить.
Небо кровоточить.
Ходім.
Хай коти голодні
Рвуть дроти городні.
Тягне димом з місячних дач.
Годі на сьогодні.
Годі на сьогодні.
Годі на сьогодні.
Пробач.



;;;
Я тебе роздягатиму, наче банан.
Я тебе роздягатиму.
Я тебе не віддам ні чужим племенам,
Ані леву патлатому.
Я облуплю твій стан, покуштую на зуб –
В мене мудрість у зубі є.
Нам махатиме прапором сивий Колумб.
Бо банани з Колумбії.



;;;
Курличте, курличте, човни крутодзьобі.
Вмочіть свої весла в зелений туман.
Хай сходить Ярило у людській подобі,
Парує і манить оптичний обман.
Скелясто стримить Атлантида похмура.
І, криком взахлин заглушаючи глиб,
Амурчики тонуть у хвилях Амура.
І, тонучи, стріли пускають у риб…



ЗА ДРЕВНІМИ КИТАЙЦЯМИ

Сильця використовують для лову зайців.
Коли заєць упійманий – їх викидають.
Цей Дао накреслений на вашій руці.
Слухайте далі.
Сильцями для істини є слова.
Коли істина впіймана… (Так-то, панове).
Теорія вбивча, хоча й не нова.
Ніщо не нове.
Коли відгримить красномовства бум,
Питання лотосом зійде перед вами:
О де ж той мудрець, що нарешті забув,
Як мислять словами?



;;;
Ти іще був ніжний, ніби котик,
Ти іще був сильний, ніби кіт.
Різко реагуючи на дотик,
Ти мовчав на цілий білий світ.
Хтось один лиш здогадався, хто ти,
Хтось один сказав тобі: “Привіт”.
От і все. А ти вже був не котик.
От і все. А ти вже був не кіт…



;;;
Ірині Б.
І губляться смутно у місті,

читати