Re: цензії

Народився 14 липня 1940 року на Дніпропетровщині (село Семенівка, Криничанський район), дитячі та шкільні роки минули в російській глибинці на берегах річки Мста в Новгородській області (центр – місто Новгород Великий).

За фахом інженер-будівельник – закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут (1962). Працював на будівництві електростанцій в Україні, Латвії, на Крайній Півночі в Росії. Завершив кар’єру будівельника головним інженером Управління будівництвом Чорнобильської АЕС (1989-1993). Згодом був начальником департаменту в Міністерстві енергетики України (1993-2000).

Почав друкуватися ще в студентській багатотиражці з 1958 р., 1959-го в дніпропетровській обласній молодіжній ґазеті (“Прапор юності”) з`явилася поетична добірка. З 1969 року (після добірки в альманасі «Вітрила-69») по 1989 рік Ю. Завгороднього не друкували в Україні з політичних міркувань тодішнього режиму. Зрідка з’являлися публікації його віршів у Латвії в перекладах на латиську або російську мову. Нині його твори відомі за межами України: Бельгія, Білорусія, Латвія, Литва, Македонія, Німеччина, Польща, Росія, Сербія, Словаччина, Чехія, Франція.

Прозові публікації: «Злам» – роман в новелях (1999, «Живиця»; 2001, «Кальварія»); «За що?» – роман пригод (2003, «Юніверс»); «Йду проти себе» – роман в новелах (2004, «Кальварія»); «Задовгий день “Ч”« – роман-спогад про наслідки Чорнобильської катастрофи (2005, «Кальварія»); два пригодницьких романи з циклу «Ошукані шукачі скарбів» друкувалися в журналі «Сучасність» - «Відлуння зі схрону» (2006) та «Не заглядай до прірви» (2007). Переклав з латиської біографічний роман-есей Яніса Петерса «Раймондс Паулс» (2005, «Кальварія»). Оповідання, новели та есеї постійно друкуються в різних часописах в Україні та поза її межами.

Поетичні публікації (збірки віршів): «Тече між пальцями пісок» (1993, «Укр. Письменник»); «Поміж вчора і завтра» (1994, «Укр. Письменник»); «На часі проща» (1995, «Укр. Письменник»); «Прочинене в часі вічко» (1996, «Укр. Письменник»); «На зламі часів» (1998, «Живиця»); «Не в’яне полум’я свічі» (2000, «Дніпро»); «Озирнутися перед порогом» (2002, «Гранослов»); «Правда і віра» (2004, «Неопалима купина»), «На круги своя» (2007, «Задруга»). У перекладах: з латиської – збірка віршів Кнутса Скуєнієкса «Насіння в снігу» (1994, «Укр. Письменник»); 50 поетів Латвії в антолоґії «З латвійського берега» (1999, Поліграфічний центр КДУ ім. Т. Шевченка) і вдруге - вже 73 поети (2007, «Кальварія»); з польської – збірка віршів Казімеша Бурната «Вивернути час на ліву сторону» (2008, «Задруга»). В різних часописах друкуються переклади окремих авторів з білоруської, латиської, литовської, польської та словацької мов.

Поезії та твори малої прози друкувалися в Бельгії, Білорусії, Латвії, Литві, Македонії, Німеччині, Польщі, Росії, Словаччині, Росії, Чехії, Франції.

Лауреат літературних премій ім. П. Тичини (2002), В. Сосюри (1993), О. Гончара (2007), міжнародної (Мюнхен, Німеччина) премії ім. Івана Кошелівця (2003), Латвійською республікою відзначався нагородами за внесок до народної дипломатії та перекладацьку діяльність (2000, 2008).

Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.