Re: цензії

Народився 13 липня 1940 у селі Червоноярському Синельниківського району Дніпропетровської області. У 1962-1964 роках навчався на філологічному факультеті Львівського університету, пізніше – у Дніпропетровському університеті.

Діяльний учасник Львівського та співзасновник Дніпропетровського клубів творчої молоді.

1966 року «за написання націоналістичних віршів» виключений з комсомолу і відрахований з університету. Працював пожежником, бібліотекарем, кореспондентом газети «Енергетик», матросом річкового пароплавства. Контактував з дисидентськими колами у Києві та Львові, поширював самвидав.

У 1968 році виступив одним з авторів «Листа творчої молоді Дніпропетровська», в якому висловлювався протест проти політики русифікації в Україні, переслідування національної інтелігенції, плюндрування пам´яток культури, цькування роману О.Гончара «Собор». Навесні 1969 року «Лист» передала радіостанція «Свобода», опублікували зарубіжні засоби масової інформації.

У середині червня 1969 року Івана Сокульського було заарештовано, і 27 січня 1970 року Дніпропетровський облсуд за ст. 62, ч. 1 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда») засудив його до 4,5 років таборів суворого режиму. Покарання відбував у Мордовії з кінця 1971 року - у Володимирській в´язниці, згодом - у таборах Пермської області. Звільнений 14 грудня 1973 року.

Мешкав у Дніпропетровську, займався опозиційною діяльністю, впорядкував самвидавну поетичну збірку. У жовтні 1979 року вступив у правозахисну організацію – Українську гельсінську групу. У квітні 1980 року був знову заарештований, рішенням суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом і засуджений у січні 1981 року до 10 років позбавлення волі та 5 років заслання. Покарання відбував у Чистопольській в´язниці (тепер Татарстан РФ).

За 9 днів до закінчення тюремного терміну 3 квітня 1985 року черговий раз заарештований і засуджений Чистопольським міськсудом до трьох років таборів за «хуліганство». У жовтні 1985 року переведений на дільницю особливо суворого режиму Кучинського концтабору ВС-389/36-1 Пермської області Найчастіше з усіх політв´язнів «за порушення режиму» утримувався у штрафному ізоляторі (ШІЗО), у 1987 році переведений до одиночної камери. Звільнений з ув´язнення у серпні 1988 року.

Після повернення до Дніпропетровську працював в Українській гельсінській спілці, був одним із засновників обласних організацій Товариства української мови ім.Т.Шевченка, Народного руху України, «Меморіалу». Очолював обласну організацію Української республіканської партії. 31989 редагував і видавав журнал «Пороги». Активно підтримував відродження Української автокефальної православної церкви. 20 травня 1991 року був жорстоко побитий під час пікетування з вимогами незалежності України в Дніпропетровську, що прискорило його смерть. Помер 22 червня 1992 року. Похований у Дніпропетровську.

У 60-х роках публікував вірші в альманасі «Вітрила», журналі «Прапор» та переклади з білоруської у журналі «Вітчизна». У 1971 році видавництво «Молодь» планувало видати збірку поезій Івана Сокульського, але її зняли з виробництва у зв´язку з арештом автора. Пізніше твори публікувалися лише за кордоном. В Україні перша збірка поезій «Владар каменю» вийшла друком лише після смерті поета - у 1993 року в Києві. У липні 1995 року Іван Сокульський прийнятий до Спілки письменників України (посмертно).