Re: цензії

14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. Дніпро
За якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро
«Був на рідній землі…»
02.09.2025|Віктор Вербич
Книга долі Федора Литвинюка: ціна вибору
01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Одухотворений мегавулкан мезозойської ери
25.08.2025|Ярослав Поліщук
Шалений вертеп
25.08.2025|Ігор Зіньчук
Правди мало не буває
18.08.2025|Володимир Гладишев
«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Полтавська хоку-центричність
07.08.2025|Ігор Чорний
Роки минають за роками…
06.08.2025|Ярослав Поліщук
Снити про щастя

Інфотека - письменники

Праєдгарденссон Сана

Член запорізького літературного клубу «99» і літературної групи «Сталкінґ хронотвору». Авторка прозових та поетичних творів.

З 2006 року пише українською мовою. Друкувалася в альманахах «Нова проза», «Час’ник», «Хортиця», «Склянка часу», журналі «ШО», літературній газеті «Отражение», часописі «Четвер», в антології «Карамболь», запорізькій періодиці. Фіналіст конкурсу короткого оповідання «Сила малого» з творами «Оповіданка про те, як оженився МакЛарен» та «Оповіданка про те, як я був вороною». Ілюструє літературний альманах «Час’ник». Наскрізним образом в літературній творчості є родинні зв’язки. Про свої вірші каже, що це – «репродукції Караваджо низької якості, з розмитим оранжевим, схожим на брудно-гірчичний. Іноді стається так, що рука апостола – це насправді рука ворожки. А іноді виходить так, що це зовсім не Караваджо, а тільки підробка під нього».



Партнери